Певний вплив на активізацію загальних процесів мають інші фактори, зокрема характер рельєфу, потужність групових покривів, структура рослинного покриву, антропогенні зміни. Вплив рельєфу здійснюється через крутизну і експозицію схилів, які порівняно з кліматичними факторами характеризується відносною постійністю.

Вивчення найпоширеніших явищ, дослідження причин виникнення та обґрунтування екологічно правильних профілактичних заходів попередження або ослаблення руйнівної дії – важливе природньоохоронне завдання. Його вивчення потрібне для підвищення стабільності паркових екосистем і підтримання екологічного збалансованого стану на території парку, а також для попередження можливих критичних ситуацій у сфері рекреації, гірського туризму й спорту.

Розглянемо найпоширеніші для КНПП стихійні процеси.

Зливи й паводки. Спостерігаються переважно в другій половині весни і улітку й зумовлені циклонічним впливом погоди, коли із заходу надходять вологі атлантичні маси повітря. Інтенсивні дощі – причина раптових і небезпечних паводків, що завдають значної шкоди природним комплексам і народному господарству. Особливо небезпечний підйом рівня вод в річках і потоках можливий під час танення снігу, яке супроводжується значними опадами, і влітку, в період тривалої негоди при проходженні над Карпатами середземноморських циклонів. У такі дні в горах випадає надмірна кількість опадів.

Швидкість піднімання рівня води в гідро мережі і масштаби розливів гірських рік залежить від цинотичності структури, характеру і стану рослинного покриву на схилах водозбірних басейнів.

Захисні функції рослинного покриву проявляється у високій водопоглинаючій здатності біогеоценозів, яка відносно добре вивчена. Залежно від різних типів рослинності змінюється кількість талих вод, що пояснюється різною морфоструктурою фітоценозів, різною її здатністю акумулювати тверді опади.

Великі снігопади та снігові лавини. Вологі анти античні??? маси повітря, які надходять в райони Карпат взимку, є причиною великих снігопадів. За останні десятиріччя часто на території арку за 2-3 дні випадало до 30 мм твердих опадів, які давали приріст свіжого снігу більше ніж 0,5 м.

Великі маси твердих опадів є причиною сходу снігових лавин, небезпечних для народного господарства, гірського туризму й лижного спорту. На території парку лавино утворення спостерігається переважно на безлісих схилах високогір’я Чорногори. Воно потенційно можливе і на решті території парку, що представлена лісистим середньогір’ям.

Виникнення снігових лавин є наслідком взаємодії ряду взаємних природних факторів та антропогенного впливу на структуру природніх екосистем. Розвитку лавинних процесів сприяють значні безлісі нахили площі – круті схили, водозбірні воронки. Другою умовою лавино утворення є накопичення на схилах потужного снігового покриву. Лавинні снігозбори в парку знаходяться переважно у верхній частині гірських масивів, для яких характерне довготривале залягання потужного снігового покриву.

Взимку в КНПП спостерігається інтенсивна вітрова діяльність, пануючі вітри південно-західних напрямків. Вітровий фактор зумовлює на гірських схилах у високогір’ї істотний перерозподіл снігового покриву. Здуті з підвітряних південних і південно-західних схилів снігові маси переносяться заметілями на навітряні схили північних і східних експозицій. Висота снігового покриу тут переважно досягає 2-3 м та більше, а в екстремальних умовах часто перевищує 10 м. Надмірне снігоскупчення є головною причиною утворення на схилах нестійкого снігового покриву і формування лавин.

Процес лавиноутворння залежне від характеру поверхні схилу і типу рослинності.

Підвищення стійкості лісових екосистем. Панівним типом рослинного покриву в КНПП є лісові формації, які мають велике значення у підтриманні екологічного балансу в гумідному районі його розташування. Але за останні століття в результаті ідентифікації антропогенного впливу істотно змінилася їх цинотична структура, знизилася екологічна стійкість прорізаних форм абіотичних і біотичних пошкоджень, в першу чергу проти катастрофічних вітровалів і снігопадів. Тому одним із актуальних природньоохоронних завдань на території парку є підвищення потенціальної стійкості лісових екосистем до згаданих стихійних явищ для покращення їх функціонування та екологічного балансу. Вирішити це питання можна лише на підставі аналізу причин, які зумовили дестабілізацію лісових екосистем. Серед них важливу роль відіграли екологічно необґрунтовані методи ведення у минулому лісового господарства.

Заміна листяних і мішаних деревостанів монокультурами етерики негативно вплинула на стійкість карпатських лісів до несприятливих і біотичних факторів, зокрема до вітровалів, поширення короїдів, збудників кореневої гнилі.

Зонування території. В антропогенному освоєнні території рпарку можна виділити 6 періодів, а саме період дуже слабкого (від поселень людини у неоліті до ІХ ст. н. е.), слабкого (ІХ-ХІV ст.), середнього (ЧV – середина ХІХ ст.), сильно (друга половина ХІХ – 0-і роки ХХ ст.), дуже сильні (від 40-х до 80-х років, помірні (від 80 до наших днів) впливу на біогеноцеточний покрив.

У першому й другому періодах господарське освоєння біогеноценотичного покриву було відносно слабким і полягало у зборі продуктів харчування, епізодичному освоєнні у княжі часи окремих місцевостей (спалювання і вирубка лісів). У третьому періоді починається вже активне заселення, пов’язане у гірських районах із збільшенням кількості селян втікачів, розширення площі природних пасовищ та інших придатних для землеробства угідь. Наступіні четвертий і п’ятий періоди характеризуються зростанням біогеоценозів і агроценозів, розширення площі сельбищ екосистем. У шостому періоді послабшав вплив на біоценотичний покрив, зменшилось вирубування лісів, випас полонин.

Зараз у межах парку ведуться чисельне ліовикористання шляхом суцільних лісосічних рубок, що недопустимо бо порушує цілісність природних комплексів парку. У межах рекреаціно-госодарської території переважають лісові угіддя, які характеризуються слабкою і