секрет, що з са-мого початку практична космонавтика потрапила в руки військо-вих, абсолютна більшість виконуваних нею г програм і діючих супутників мають військове призначення; Запускаються сотні супутників-«шпигунів»; розробляються нові види так званої «кос-мічної зброї» — лазерні гармати з ядерною начинкою для зни-щення ворожих ракет тощо. Вже відомі випадки "зараження знач-них ділянок Землі внаслідок падіння супутників V плутонієвими генераторами. Ближній космічний простір заповнюють сьогодні тисячі уламків супутників і ракет-носіїв; та інше «космічне сміт-тя», що вже є загрозою для польотів, а ядерні вибухи, що їх в 60-ті, роки проводив колишній СРСР у верхніх шарах атмосфери, викликали значні порушення магнітосфери і радіаційних поясів Землі.
Україна проголосила свій намір стати без ядерною державою і значно скоротити свою військову міць. Зробити це надзвичайно важко, враховуючи нинішню економічну скруту, кризу, а також те, що за часів СРСР на її території накопичено багато зброї, боє-припасів, військової техніки. Дуже актуальним є також прий-няття закону про обмеження впливу Мілітаристичної пропаганди, особливо на молодь. Це стосується, зокрема, й дитячих військових іграшок, які займають чимало місця в «арсеналах» наших дітей, і використання жорстоких, військових сюжетів у мультфільмах, дитячих книжках та іграх.
Ще одна серйозна проблема, пов'язана з військовою діяль-ністю — це «підвищена мінна небезпека на планеті», як її названо, в недавній резолюції ООН. Мова йде про те, що на території країн, де в останні роки відбувалися «локальні» військові дії, залиши-лась величезна кількість мін — експерти ООН оцінюють їх загаль-ну кількість в 100 млн.(!), з них 50 млн. — на землях Камбоджі, 10 млн. — в Афганістані, 9 — в Анголі тощо. Близько 90 % цих мін — протипіхотні, тобто такі, від яких гинуть, або стають калі-ками люди, здебільшого мирні жителі. За оцінками Міжнародної гуманітарної організації «Оперейшн хендікеп інтернейшнл», за останні 15 років на мінах підірвалося понад 1,5 млн. чоловік, а утроє більше стало каліками. Багато серед цих жертв — діти.
Завдяки зусиллям військових вчених і конструкторів сучасні міни стають чимдалі небезпечними. Так, винайдення надзвичайно потужних вибухових речовин дозволило зробити такі міни мініатюрними. Вага сучасної протипіхотної міни 9—10 грамів. «Розсіюються» ці міни з літака чи вертольота, закидаються тисячами за допомогою артилерійських чи ракетних установок за 10-20 км. Наприклад, один залп німецької ракетної системи «Ларс» «розсіває» 160 тис. протипіхотних мін на площі 2Х8 км на відста-ні 15 км від установки. Вони не мають ніяких металічних деталей , і тому не вловлюються міношукачами. Розмінування місцевості, замінованої сучасними мінами, дуже небезпечна й дорога справа. Так, якщо сучасна міна-«малятко» коштує всього 3 долари, то витрати, на розмінування, включаючи підготовку, матеріально-технічне забезпечення й допоміжні матеріали, сягають 300—1000 доларів на одну міну! Такі витрати, що обчислюються зага-лом багатьма мільйонами доларів, не під силу країнам, що, розвиваються, і тому великі території лісів, родючих: земель тут не можуть бути використані, що ще більше, загострює соціально-економічні проблеми цих країн. Процес розмінування не лише вимагає величезних коштів, але й не обходиться і без людських жертв. Так, в Кувейті, де під час війни в Перській затоці було встановлено не менше 7 млн. мін, загинуло 84 спеціалісти по розмі-нуванню, а ще 200 саперів скалічено.
Сьогодні з трибуни ООН лунають заклики оголосити сучасні міни таким же засобом масового знищення людей, яким вважаєть-ся атомна, хімічна й бактеріологічна зброя. Враховуючи, що поки й досі виробництво мін не скоротилось, а розробка їх нових типів тривав з незмінною інтенсивністю, необхідне термінове прийняття міжнародним співтовариством дійових і активних заходів для боротьби з цією небезпекою.
