Одним з важливих народногосподарських завдань у час зростаючого техногенного впливу на біосферу ресурси охорона природних ландшафтів, спрямована на підтримання екологічної стабільності у навколишньому середовищі та збереження генофонду рослинного тваринного світу, що є запорукою нормального функціонування природних екосистем. Найбільш ефективним заходом збереження природних ландшафтів, цінних у науково-природничому, екологічному, естетичному, туристичному та рекреаційному відношенні організації в системі державного природно-заповідного фонду мережі заповідників, заказників, національних парків та інших природоохоронних об’єктів, що мають у наш час багатофункціональне значення. Заповідники являють собою особливо цінні в науково-природничому та культурно-освітньому значенні порівняно великі, не змінені або мало змінені господарським впливом природні територіальні комплекси, які назавжди виключені з господарського користування. У 1968 році в Закарпатській області створено Карпатський державний заповідник (тепер Карпатський біосферний заповідник ), що займає площу 12706,5 га. Він складається з трьох цікавих в біогеографічному відношенні заповідних масивів Чорногірського, Угольсько-Широколужанського та відомої Долини нарцисів. Навколо Чорногірського та Угольсько-Широколужанського масивів виділено захисну буферну зону. Чорногора – одна з найбільш масивних в ландшафтному відношенні найбільш оригінальних гірських структур Українських Карпат. Чорногірське заповідне лісництво ( 2100 га ) розташоване на південному мегасхилі цього хребта з найвищими на Україні вершинами Говерлою (2061 м) та Петросом (2022 м). Тут чітко простежується чотири рослинних пояси: нижній гірський пояс букових мішаних буково-хвойних лісів (від 500-600 до 1200-1300 м); другий верхній гірський пояс ялинових лісів (від 1200-1300 до 1500 м); третій субальпійський з криволіссям із сосни гірської, вільхи зеленої, ялівцю сибірського та субальпійськими луками (від 1500-1550 до 1800-1850 м); четвертий альпійський з домінуванням альпійських лук (від 1800-1850 до 2061 м). Угольсько-Широколужанський масив заповідника займає південні макросхили Полонинського хребта об’єднує два лісництва Угольське та Широколужанське загальною площею 10350 га. Угольський масив знаходиться в басейні річок Велика Мала Уголька, що біля села Угля впадають у річку Тереблю, а Широколужанський в басейн річки Лужанки, яка в с.Нересниця впадає в Тересву. Найвищими вершинами масиву Топаш (1552 м), Гропа (1568 м), Руса (1498 м) та Климова (1495 м). У передгір’ї в районі Драгова, Кричева, Мало та Велико Угольки залягають юрські вапняки, як місцями виходять на поверхню, утворюючи стрімкі гребені, мальовничі скелі-останці, карстові воронки й печери з сталактитами й сталагмитами. На таких скелях збереглись рідкісні кальцефільні рослини. В деяких урочищах витікають мінеральні джерела. Великою цінністю Карпатського біосферного заповідника природні реліктов ліси, як ніколи не визнавали втручання людини. Природні ліси нині є рідкістю у помірній зоні Європи через їх тривале історичне використання. Розкидані релікти первісних лісів зустрічаються лише на Балканах, Альпах (рештки пралісів збереглися в Австрії та Швейцарії) та в Карпатах. За останніми оцінками, в Європі існує близько 0,3 млн га пралісів у резерватах сурової охорони, площа яких рідко перевищує 50 100 га. Унікальність закарпатських лісів полягає в тому, що великі пралісові екосистеми, наприклад Угольсько-Широколужанського масива, мають площу майже 9 тис. га. Загалом праліси у Карпатському біосферному заповіднику простяглися на площі 14600 га, а 77% з них чисті букові ліси. Стале користування лісами є зараз найбільш актуальним завданням. Розуміння процесів саморегуляції пралісів, котрі розвиваються у природних умовах без втручання людини, дуже важливе. Праліси служать моделлю для розробки наближених до природи методів лісівництва, котрі передбачають збереження видової різноманітності ресурсів. Крім того, залишки пралісів дають єдину можливість дослідити природну будову, розмаїття генетичну структуру незмінних лісів. Вони служать надзвичайно цінним екологічним мірилом для оцінки впливу різних форм господарювання на ліси, а також для дослідження змін довкілля клімату. На території згаданих заповідників зростає 556 видів вищих спорових судинних рослин, з яких понад 100 належать до рідкісних. Серед них яловець козачий, тис ягідний, кортуза Маттіол та інші. На вапнякових скелях зростає дуб скельний, спірея вґязолиста, жостір проносний В угольському масиві охороняється одне з найбільших місцезростань на Україні третинного релікту тиса ягідного. З тварин зустрічаються благородний олень, бурий ведмідь, вовк, рись, горностай, дикий кабан, а в вапнякових печерах живуть колони кажанів. Долина нарцисів народна назва урочища Кіреш, що на околиці м.Хуста. Закарпатська область єдине місце України, де збереглися природні зарості нарциса вузьколистого рідкісного альпійського південно-європейського виду. Площа заповідного масиву становить 256,5 га. Рельєф нерівний: піднесення чергуються із впадинами. Популяції нарциса збереглися на висоті близько 200 м над рівнем моря. Це місце вважається найнижчим у межах всього їх ареалу. Науковці Карпатського біосферного заповідника приділяють велику увагу охоронному відтворенню природних угрупувань нарциса вузьколистого. Вживаються заходи по сприянню природному вегетативному та насіннєвому розмноженню. Закладаються експериментальні ділянки для довготривалих наукових досліджень як за нарцисами, так за іншими компонентами лучних ценозів. Робиться все, щоб Долину нарцисів, цю унікальну памґятку природи, зберегти для майбутніх поколінь. Сторичний аналіз розвитку заповідної справи свідчить, що ідея поєднання охорони цінних природних територіальних комплексів з використанням їх суспільно-корисних рекреаційних та інших цінностей стала популярною та економічно вигідною. Тому в нашій країні, крім зелених курортних зон та лісопарків, які створені навколо великих міст санаторно-курортних комплексів, розширюється мережа національних парків. Такі парки утворюються з метою збереження природних комплексів, які мають особливу екологічну, історичну та естетичну вартість внаслідок сприятливого поєднання природних та окультурених ландшафтів використання їх в рекреаційних, освітніх, наукових культурних цілях. На державні природні національні парки покладається виконання завдань, звґязаних з