Гадючник в’язолистий

Filipendula ulmaria

Родина розові – Rosaceae

Багаторічна травяниста рослина 1-1,2 м заввишки. Листки має переривчасто-пірчасті з великим три-п’ятироздільним кінцевим сегментом. Зверху листки голі, зелені, зі споду – з густим сіроповстистим опущенням. Квітки жовтувато-білі. Кореневище товсте, дерев’янисте і повзуче. Росте гадючник в’язолистий на вологих лугах, драглистих заплавах, торфовищах, у ярах та долинах. Поширений в Європі, зокрема на Кавказі в Середній Азії.

Сировина. Застосовують траву гадючника, яку збирають під час цвітіння (у червні-липні). Корені викопують рано навесні або пізно восени. Сировину добре висушують і зберігають у щільній упаковці.

Хімічний склад. У рослині містяться дубильні речовини, летка олія з саліциловим альдегідом, геліотропін, аскорбінова та саліцилова кислоти, барвники.

У народній медицині корені гадючника в’язолистого застосовують для лікування ревматизму, запалення верхніх дихальних шляхів, геморою, запалення сечових шляхів, для промивання гнійних ран, виразок, фурункулів. Для лікування гнійних ран, спринцювання при білях готують відвар суміші кореня гадючника в’язолистого, квіток цикорію дикого, гравілату міського у співвідношенні 2:2:1. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 2 склянками води, кип’ятять на малому вогні 10 хв. Дають 1 столову ложку коренів алтеї лікарської, настоюють 5 годин, проціджують. Відваром промивають рани та спринцюють піхву 2 рази на добу протягом тижня.

Для лікування запальних процесів сечових шляхів, готують суміш кореня гадючника в’язолистого, вовчуга польового, трави вересу звичайного, листків берези бородавчастої, квіток глоду колючого, трави материнки звичайної у співвідношенні 2:2:3:3:3:2. Беруть 5 столових ложок цієї суміші на 1 л води, кип’ятять на малому вогні 10 хв., настоюють 1 год. П’ють по 100 мл 3 р./добу за 30 хв. до їди.

Ехінацея пурпурова, рудбекія пурпурна

Echinacea purpurea Moench

Родина айстрові (складноцвіті) – Asteraceae

Багаторічна трав’яниста рослина. Походить з Північної Америки. Стебло пряме, 70-150 см заввишки. Листки прості, овально- або лінійно-ланцетні, по краях заруб часто-зубчасті; нижні – двочерешкові, верхні – майже сидячі. Квітки великі, привабливі. Крайові довго язичникові, неплідні. Темно-червоні, пурпурові або жовті. Серединні – трубчасті, двостатеві. Цвіте в серпні-жовтні.

Сировина. Заготовляють корені рослин ,які викопують рано навесні або пізно восени. Ретельно миють, подрібнюють, сушать а окремих сушарках. Збирають також суцвіття (кошики) під час цвітіння.

Хімічний склад. Корені рослини містять летку олію, фітостерини, полісахариди, ехінацин, ехінакозид, бетаїн, смоли, до складу яких входять пальмітинова, лінолева, церотинова кислоти. У квітках також виявлена летка олія (0,13-0,48 %).

Застосування. Препарати ехінацеї сприяють загоєнню задавнених гнійних ран, опіків. Добрі наслідки дає при лікуванні запальних захворювань жіночих статевих органів, імпотенції.

Доведено, що настойка ехінацеї має бактеріостатичну, фунгіцидну, вірусостатичну та протизапальну дію. Вона посилює лейкомоез, активізує макрофаги, гранулоцити, лімфоцити; підвищує захисні сили організму, стимулюючи імунну систему, благотворно впливає на ЦНС, має проти алергічні та адаптогенні властивості.

Найпоширеніша форма вживання – настойка коренів ехінацеї пурпурової (1:10) на 70 % спирті. П’ють по 20-30 крапель на ложку води за 30 хв. до їди. Настоюють корені 30-40 діб.

Олійні розчини готують з розрахунку 1:5. 2 кг свіжих, добре помитих і подрібнених коренів заливають 10 л свіжої соняшникової олії, настоюють 40 діб. Потім фільтрують розчин і застосовують для лікування ангіни, трахеїту, глоситу, бронхіту, опіків, ерозій шийки матки, бешихи, трофічних виразок. Приймають всередину по 1 ст. л. 3 рази на добу через 2 год. після їди. Для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки поєднують олійну настойку ехінацеї з обліпиховою олією у співвідношенні 1:1. Призначають по 2 ст. л. перед сном протягом 7-14 діб.

Нечуйвітер волохатий.

Hieracium pilosella L.

Російська назва – ястребинка волосистая

Родина складноцвіті – Compositae

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 5-30 см з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими пагонами, які опушені рудуватими волосинками. Прикореневі листки цілокраї, численні, обернено-яйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, біля основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зі споду – сіруваті, вкриті повністю. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним кошиком на верхівці. Квітки зібрані в одиночний кошик. Усі квітки в кошику язичкові, яскраво-жовті. Язички крайових квіток з червоними смужкам. Росте у соснових і мішаних лісах, на галявинах, піщаних пагорбах. Рослина світлолюбна. Цвіте у травні-червні (іноді до жовтня).

Сировина. Заготовляють всю рослину, яку зрізують при корені чи косять. Сушать у теплих приміщеннях при оптимальному провітрюванні. Зберігають окремо від інших рослин, оскільки нечуйвітер волохатий отруйний.

Хімічний склад майже не вивчений. Відомо лише, що рослина містить гіркоти, слиз, живицю, смоли, дубильні речовини, флавоноїди, умбеліферон, мікроелементи марганцю, цукри.

Застосування. Препарати Нечуйвітра волохатого застосовують лише у народній медицині при катарах шлунка із зниженою секрецією, при шлункових, кишкових та маткових кровотечах, уремії, анемії. На 1 склянку окропу беруть 1-2 ч. л. квіток чи всієї рослини і настоюють 10 хв. п’ють по 100 мл 3 рази на день за 30 хв. до їди і 4-й раз – перед сном (при уремії).

Застосовують траву Нечуйвітра для лікування анацидного та гіпоацидного гастриту у поєднанні з травою золототисячника звичайного, деревію звичайного, листками подорожника великого, квітками та листками алтеї лікарської у співвідношенні 1:1:2:2:2. Беруть 1 ст. л. суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до іди.

При недокрів’ї, зокрема анемії різного походження, використовують траву нечуйвітра у поєднанні з листками подорожника великого, травою медунки лікарської, квітками гречки посівної та чаполочі запашної у співвідношенні 1:2:4:4:1. Приготування і застосування такі, як попереднього настою.