Багато уваги вивченню розчинів при М. В. Ломоносов. Він проводив дослідження залежності розчинності речовин від температури. Він перший встановив, що розчини мають нижчу температуру замерзання, ніж вода. Він дав молекулярно-кінетичне пояснення процесу розчинен-ня. Ломоносов вважав, що частинки розчиняємої речовини рівномірно розподіляються між частинками розчинника.

Ви знаєте, що молекули речовин знаходяться у безперервному русі. Цим пояснюється явище дифузії.

Дифузія — це поширення одних речовин в інших. (Проводиться дослід).

Покладемо у стакан з водою кристали перманга-нату калію. Через деякий час навколо вода забарвиться в рожевий колір. Невидимі частинки перманганату під впливом молекул води відірвались від кристалів і дифундували у воду. Дифузія відбувається повільно, але зрештою утворюється однорідний розчин. Густина розчину більша за густину води, тому він відривається від кристалів і струмочками падає вниз.

При постійній температурі такі розчини зберігаються і не відстоюються. Вони прозорі і можуть бути різного кольору. Такі розчини називають істинними.

Властивості розчинів залежать від розмірів частинок розчиняємої речовини. (Проводимо дослід).

Всиплемо у воду потовченої крейди, пе-ремішаємо і дамо відстоятися. Дрібні частинки осідають на дно, вода стає прозорою. Ця речовина практично не розчиняється у воді і утворює з нею суміш, яка складається з молекул води і частинок твердої речовини. До складу такої частинки входить велика кількість молекул. Суміш води з дрібними частинками твердої речовини називають сус-пензією.

Газ, бензин, різні олії практично не розчиняються у воді. В результаті збовтування з водою вони утворюють емульсії. Краплини цих речовин деякий час плавають у воді, а потім спливають на поверхню води. (Проводимо дослід).

Емульсія— розчин, в якому краплини будь-якої рідини розміщені між молекулами розчинника. При відстоюванні розділяються на складові частини. Таку властивість використовують для порівняння, наприклад: «До чистої води олія не пристане» (Людині з бездоганною поведінкою не загрожують плітки). Емульсія і суспензія — 2 різновиди зависі.

Колоїдні розчини займають проміжне місце між істинними розчинами і зависями. Вони містять такі маленькі частинки речовини, що рідина здається прозорою, хоч частинки являють собою не окремі молекули, а їх скупчення. Прикладом колоїдних роз-чинів може бути білок яйця, розчин желатину, крохмалю, столярного клею. Кров, цитоплазма живих

клітин є теж колоїдним розчином. Колоїдні частинки не осідають. Вони перебувають у постійному русі. Це перешкоджає їхньому осіданню.

Колоїдні розчини діляться на 2 групи — золь і гель. Гель утворюється з золя в результаті висихання. Відрізнити колоїдний і істинний розчин можна за допомогою сонячного проміння. (Демонстрація дослідів).

Які розчини бувають, чим вони відрізняються ?

Колоїдні, істинні і зависі. Розрізняються розміром частинок розчиненої речовини і здатністю відстоюватись на складові частини.

Залежно від того, для яких потреб використовують воду, її певною мірою очищують. Величезне значення має очищення питної води. У водопровід надходить вода з річок та водосховищ. Річкова вода містить багато шкідливих домішок у вигляді решток життєдіяльності тварин і людини та мікроорганізми. Воду пропускають крізь сітки, які затримують великі предмети, потім відстоюють, фільтрують, хлорують для знищення мікроорганізмів. В деяких випадках використовують ультрафіолетове проміння.

Кринична вода не має завислих домішок. В ній майже не буває мікроорганізмів. Така вода містить у собі розчинні солі, корисні для людини. Жива криниченька (М. Сингаївський).

За селом у нас криничка

Не глибока не величка,

Клен шумить над нею листом,

В ній вода холодна чиста,

Йдуть із поля трудівниці,

Повертають до криниці.

Із відерцем ходить мати,

Чисту воду з неї брати,

Знають люди, як нап'єшся,

наче сили наберешся,

І говорять, то криниця,

У якій жива водиця.

Йдемо ми спокійного літнього дня полем, а пити так хочеться. Хоч би десь невеличке джерело, та вода холодненька. Припадемо ми до нього, п'ємо цілющу воду і набираємось сили. Такої невидимої сили надає людині чиста кринична вода. Майже у кожного є біля хати криниця. Кажуть «до доброї криниці стежка утоптана». Криниця (С. Луганський).

Край стежки у полі,

В дзвінку косовицю

В джерельці я викопав

Людям криницю

Зове перехожих:

Такої води,

Не пили у житті.

Прозора та чиста,

Як небо ясна,

Ще й квітками, травами

Пахне вона.

В ній райдуга стрічки

Свої полоскала,

І навіть, повірте,

Гарнішою стала.

Сюди прилітали

Ще й диво жар-птиці,

Пили, смакували

Водицею з криниці.

Скликає людей

Студениця-водиця

У сонячну днину

Водиці напиться.

Хто знає, як шукати джерело, його ж не видно з-під землі?

Гілку з верби прикладають до землі. Де її листочки притягають до землі, там шукай джерело. Під відра на ніч кладуть курячі яйця. Вранці, як тільки світає, відра відкривають і перевіряють яйця. Ось на яйці роса, на другому крап-лини, а 3-є зовсім мокре. Тут і копай криницю.

За давніх-давен люди бережно ставились до криниць, складали про них легенди. Недаремно народ цінував джерельну воду. Вона смачна, кришталево чиста, нерідко буває цілющою, тому що містить набір необхідних для організму мікроеле-ментів. «Чистий — мов джерело», «Вода — кров матінки землі» — віками жила народна мудрість.

Старі люди розповідають про «непочату воду». Тобто воду, набрану до сходу сонця. За легендою вона дуже корисна для дітей, особливо, якщо набрана з 3-х криниць. Той, хто несе «непочату воду», не може ні з ким розмовляти, інакше вона може втра-тити свою цілющу силу — говорить легенда.

Жодна фортеця не могла обійтися без кри-ниці. Ось про одну з них — чигиринський колодязь.

А он же бачиш, в камені криниця,

Мале відерце в дзьобі журавля.

Гори цієї дивна таємниця,

Оця пробита в камені криниця,

Коли рятунку ждать ні звідкіля.

В Україні безліч криниць, відомих, безіменних. Подорожуючи по Україні, неодмінно попадеш до криниці, з якої пили воду: Олекса Довбуш, Устим Кармелюк, Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький. Історія свідчить, де була вода, там зводилось