вистачає сільськогосподарських продуктів ( на планеті виробляється на душу на-селення достатньо зерна, м'яса, цукру, овочів тощо), а тому, що розміщення їх ви-робництва не збігається з географією попиту на продовольство. Північна Америка та Західна Європа мають надлишок сільськогосподарських продуктів. Водночас у країнах, що розвиваються, продуктивність сільського господарства все ще занадто низька. Отже, шлях до розв'язання проблеми полягає в пошуку можливостей підвищення продуктивності сільського господарства, передусім країнами, що розвиваються.
Важливою є проблема використання ресурсів Світового океану - біологічних, мінеральних, енергетичних. Океан - це також «легені» планети. Він забезпечує основну частину регенерації кисню (на суходолі таку я роль відіграють ліси) і є своєрідним регулятором температури на земній кулі.
Особливо посилилася господарська діяльність у Світовому океані в другій половині XX ст. Зріс видобуток мінеральних ресурсів (нафта, газ, залізо-марганцеві конкреції, магній та ін.), що супроводжується збільшенням забруднення океанів До гранично допустимих меж наближається вилов риби та інших морепродуктів Зменшився вилов червоної риби (кета, горбуша та ін.), крабів біля східного узбережжя Азії, анчоусів біля західного узбережжя Америки, тріски та оселедців Північній Атлантиці тощо. Особливо сильно забрудненими виявилися такі акваторії Світового океану, як зона Карибського басейну, Північного та Балтійського-Середземного й Чорного морів, Перської затоки, вод біля південного узбережжя Японських островів. Помітно зріс тоннаж флоту та обсяги перевезень. У еко-номічно розвинутих країнах відбулися зрушення виробничих потужностей до моря
- виникли великі приморські промислові комплекси. Зросло також рекреа-ційне навантаження на узбережжя морів і океанів. Щороку сотні мільйонів відпо-чиваючих їдуть до моря, на узбережжя популярних світових курортів.
Стає очевидним, що проблеми Світового океану є водночас економічними, соціальними, технічними, екологічними. Для їх розв'язання потрібні узгоджені міжнародні дії.
Усвідомивши наближення глобальної екологічної катастрофи, світове су-спільство вживає заходів щодо її відвернення. Екологічні питання стали актуаль-ними як для окремої країни, так і для всього міжнародного співтовариства.
В діяльності природоохоронних органів окремої країни поєднуються створен-ня системи природокористування, яка діє на засадах обраної екологічної політи-ки держави, і певної науково обгрунтованої системи захисту природи. Основни-ми еколого-господарськими напрямами охорони природи є такі: а) використання очисних споруд, в тому числі біологічних; б) відбір і вирощування рослин, які поглинають забруднювачі; в) створення маловідходних і безвідходних технологій виробництва; г) використання здатності природи до самоочищення.
Створені великі всесвітні і регіональні організації з охорони навколишнього середовища, їх налічується понад 200. Провідною є спеціалізована установа - Про-грама 00Н з навколишнього середовища (ЮНЕП) з штаб-квартирою в Найробі (Кенія), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав в цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інфор-мацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми глобального характеру покликаний розв'язу-вати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів з штаб-квартирою в Швейцарії. Саме він видає так звану Червону книгу, в яку заносять рідкісні та зникаючі види живих організмів, що потребують охорони.
Список використаної літератури
1.Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции. Майкл Д. Интриллигейтор.
2. Глобализация – светлое будущее человечества? В.Кувалдин.
3.Глобализация и международный финансовый кризис. Диего Пизано
4. Глобализация – угроза или новые возможности для Европы? Алан А. Тейт.