Контрольна робота

На тему:

„Фактори, які впливають на зменшення лісів”

ПЛАН

Вступ

Лісова політика.

Екологічні фактори

Ресурсно-економічні фактори.

Соціальні фактори.

Стратегічні пріоритети.

Проблеми і пріоритети перехідного періоду.

Висновок

Література

Вступ

Лісове господарство України - малолісова та лісодефіцитна держава. Загальна площа земель лісного фонду складає 10 млн га, з них 8,6 млн га покрито лісовою рослинністю, що складає 14,3% площи країни (ця величина є показником лісистості). Рівень оптимальної лісистості, тобто такої, при якій ліси найбільш сприятливо впливають на довкілля, ефективно виконують свої функції та дають народному господарству необхідну кількість деревини в цілому для України складає 20%.

Загальний запас деревини України оцінюється в 1,3 млрд м3. Хвойні насадження займають 45% загальної площи, в тому числі соснові (Pinus silvestris L.) - 36%. Твердолистяні насадження складають 41%, в тому числі дуб (Quercus robur L.) та бук (Fagus sylvatica L.) - 33%.

Середній приріст деревини на одному гектарі покритої лісом площи складає 4,0 м3 та коливається від 5,0 м3 в Українських Карпатах до 2,5 м3 в степовій зоні.

У законодавстві України (Лісовий кодекс) визначено, що ліси України виконують переважно екологічні функції та мають відповідно обмежене експлуатаційне значення.

За господарським призначенням, місцем розташування та функціями, які вони виконують, ліси України поділяються на дві групи.

До першої групи відносяться ліси, які виконують переважно захисні функції, а також заповідні ліси, насадження, які мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати) та ін. До другої групи відносяться ліси, які мають захисне та обмежене експлуатаційне значення. Площа лісів першої групи складає 5,1 млн га або 52% лісового фонду.

Всі ліси є державною власністю. З них 72% знаходиться в постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, інші надані в користування сільськогосподарським підприємствам (24%), комунальним та іншим організаціям (4%).

1. Лісова політика

Лісова політика - це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення і ефективного, збалансованого використання всіх ресурсів, корисних властивостей та інших цінностей лісів, необхідних цивілізації сьогодні та в майбутньому. Необхідною умовою її успішної реалізації є наявність системи управління лісами і лісовим сектором економіки на міжнародному і національному рівнях.
Цілі міжнародної лісової політики глобальні, для їх досягнення потрібні узгоджені зусилля багатьох держав. Цілі лісової політики національного рівня більш традиційні і прагматичніші. В найбільш загальному вигляді вони зводяться до забезпечення багатоцільового, неперервного і невиснажливого використання ресурсів та корисних властивостей лісів. Кожна держава, спираючись на аналіз власного ресурсного потенціалу і реального стану справ в економіці та політиці, має конкретизувати цілі лісової політики та створити юридичні, економічні і організаційні умови для їх досягнення. Основні інструменти лісової політики національного рівня: законодавство, планування та організаційна структура, що забезпечує досягнення цілей і захист національних інтересів. Класичні цілі національної лісової політики прямо випливають із значення лісу для життя держави і суспільства. Вони поділяються на екологічні, ресурсно-економічні і соціальні. В умовах командно-адміністративної економіки основні цілі і принципи лісової політики формувалися централізовано, виходячи з потреб, можливостей та інтересів СРСР загалом. Регіональні особливості враховувалися, але недостатньо. Окремі положення лісової політики були приведені в різних законах і відомчих нормативах. Такий підхід успадкований і Україною, діюче лісове законодавство якої здебільшого розвинене на основі радянського права. В більшості країн Європи, зокрема і постсоціалістичних, прийнято формулювати лісову політику в явному вигляді, її цілі та шляхи реалізації розробляються на основі досягнутого консенсусу між усіма зацікавленими сторонами - різного профілю державними установами, приватними і недержавними організаціями. Цей процес має бути відкритим і прозорим. Підготовлений документ ухвалюється парламентом і є орієнтиром при розробці всіх інших законів і положень, що регулюють лісові відносини. Такий підхід гранично демократичний і дозволяє уникнути ситуації, при якій відомчі, регіональні чи приватні інтереси мають пріоритет над інтересами суспільними і державними. На етапі формування лісового законодавства України корисно використати досвід розробки національної лісової політики європейських держав.

Умови реалізації лісової політики

Держава і суспільство є тим середовищем, у якому реалізується лісова політика. Блоки факторів, по яких прийнято характеризувати стан цього середовища, збігаються з основними цілями лісової політики. Однак є ще один потужний комплексний фактор, що не вписується в тривимірну схему. Це загальнодержавна політика, яка відображає суспільну свідомість, що, в свою чергу, значною мірою залежить від історичних традицій народу і політичної волі державних лідерів.

2. Екологічні фактори.

2.1. Природні умови існування лісів країни суттєво змінені під впливом людської діяльності. Її наслідки проявляються в забрудненні атмосфери і ґрунтів, зниженні рівня ґрунтових вод, зміні лісорослинних умов під впливом рекреації. Особливо вагомими для лісового господарства України є масштабні зміни умов росту лісів і ведення лісового господарства, пов'язані із глобальним потеплінням клімату і забрудненням значних територій радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

2.2. Структура українських лісів - це наслідок історії їх експлуатації і відтворення. Вона далека від природної, що проявляється у значній фрагментації лісових масивів, високій частці насаджень штучного (45,6%) і порослевого (18,7%) походження, спрощенні породного складу, зниженні біорізноманіття лісів, нерівномірному

віко вому розподілі деревостанів.

2.3. Стійкість значної частини лісів понижена, що проявляється у прогресуючому погіршенні їх стану. В останні десятиліття значно зросли збитки та шкода, заподіяні лісовому господарству пожежами, вітровалами, шкідниками.

2.4. Важлива екологічна (захисна)