Висока (понад 10%) і постійно зростаюча частка заповідників, національних парків та інших особливо захисних територій у загальній площі лісів, суттєвий ріст темпів заповідання лісів за останні роки. Економічний спад сприяє полегшенню процедури виділення нових об'єктів природно-заповідного фонду. Надлишкове виділення нових особливо охоронних територій починає негативно відображатися на ресурсно-економічному потенціалі лісового господарства;

Високий процент лісів, економічне використання яких суттєво обмежено (заборонені рубки головного користування, лісовідновні рубки приурочені до моменту природного розпаду деревостанів);

2.5. На Україні є значні площі лісів, неврахованих у складі особливо захисних територій, але фактично зростаючих без втручання людини. До їх числа належать насамперед ліси, не доступні для експлуатації через відсутність доріг у Карпатському регіоні, і ліси, значною мірою забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС.

3. Ресурсно-економічні фактори.

3.1. За останні 40 років загальний запас деревини в лісах України збільшився вдвічі. Розрахункові і реальні обсяги заготівлі, навпаки, загалом зменшилися. Внаслідок цього частка використання приросту і інтенсивність лісокористування в Україні зараз нижчі, ніж в переважній більшості країн Європи. 3.2. Україна неоднорідна за географічними та лісосировинними умовами. Загальна малолісність України зумовлена наявністю в її складі 8 степових областей, на території яких ліс- явище інтразональне, рідкісне (лісистість до 5%) і не може мати суттєвого економічного значення. Інші регіони мають зовсім інші умови лісоза- безпеченості. Ліс та пов'язані з ним види діяльності відіграють помітну (Лісостеп), значиму (Полісся) й дуже значну (Карпати) економічну роль. 3.3. У ході робіт з масового лісовідновлення і лісорозведення на Україні переважно орієнтувалися на шпилькові породи - сосну в рівнинній частині і ялину в Кар патському регіоні. Це призвело до значного зростання частки шпилькових моно культур у породному складі лісів. Насадження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих умов середовища, шкідників та хвороб. 3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих лісів, особливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх запасів і проценту виходу ділової деревини при головних рубках, а також зростання частки рубок, пов'язаних з погіршенням стану насаджень (санітарних, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування. 3.5. Згідно з новим Земельним кодексом ліси України можуть перебувати у дер жавній, комунальній та приватній власності. Нині основна їх частина знаходиться в постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу (66,1%). Кількісні та якісні характеристики лісів колишніх колек тивних сільськогосподарських підприємств, що є фондом для формування приватних лісів, загалом значно гірші, що пояснюється як об'єктивними причинами (гірші умови місцезростання, значна фрагментація, молодший вік), так і нижчим рівнем ведення лісового господарства. 3.6. В ході реформ 90-х років минулого століття, які супроводжувалися загальною системною кризою, суттєво змінилися економічні умови роботи лісогосподарських підприємств. Головні зміни зводяться до наступного:

підприємства отримали право власності на заготовлену в ході головного користування деревину та можливість вільної її реалізації на зовнішньому і внутрішньому ринках;

зменшилися і продовжують зменшуватися розміри бюджетного фінансування лісового господарства;

в зв'язку з приватизацією і подальшим фактичним банкрутством значної частини підприємств, що споживають і переробляють деревину, на внутрішньому ринку різко впав платоспроможний попит на круглий ліс і продукцію його первинної переробки, змінилася структура внутрішнього споживання деревини. В останні два роки спостерігається зростання лісопереробної галузі країни, однак загалом сучасний деревообробний комплекс України залишається малорозвиненим і вкрай незбалансованим, насамперед через відсутність потужностей по переробці маломірної і низькоякісної деревини;

різко зросли обсяги і економічна ефективність експорту деревини і продуктів її первинної переробки (насамперед пиломатеріалів).

4.Соціальні фактори

4.1. Роль лісу, як засобу створення сприятливих умов для відпочинку та збе реження здоров'я суспільства дуже висока і зростатиме, особливо в малолісних і густонаселених районах країни. 4.2. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі, що спро можна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми працевлаштування найгостріші. Лісовий сектор має значний потенціал для розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі переробки деревини. 4.3. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення підвищилась роль лісу як джерела палива і продуктів харчування. Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні рубки, захвати території, браконьєрство). 4.4. Спостерігається зростання інтересу суспільства до проблем, що пов'язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його поінформованості загалом не високий. 4.5. Професійні кадри лісового господарства здебільшого сформувалися в умо вах планово-розподільчої економіки і залишаються прихильниками раніше складених оцінок і стереотипів. Сучасна система підготовки і перепідготовки кадрів, а також видавнича діяльність, орієнтовані на потреби лісового сектора, залишаються слаборозвиненими.

Стратегічні пріоритети

Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відмовлення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином. 1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді.

Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з таких напрямків:

Збільшення площі лісів.