Реконструкція лісів з метою приведення їх породного складу відповідно до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної деревини, що отримана в ході їх проведення;

Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок раціонального ведення лісового господарства. Насамперед необхідне підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і погіршення якості деревини, що прогресує), внесення коректив у практику лісовідновлення.

2. Збереження і відновлення біорізноманіття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає:

Раціональний, екологічно і економічно обгрунтований підхід до формування мережі особливо охоронних лісових територій і введення обмежень на лісогосподарську діяльність;

Широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованих методів лісовідновлення, лісокористування і лісо- вирощування;

Організацію неперервного і ефективного контролю за станом лісів;

Удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб.

3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів. Для досягнення даної мети необхідні:

Широке впровадження методів, що дозволяють вирощувати ліси, які ефективно та однаково виконуватимуть експлуатаційні, захисні, соціальні та інші функції;

Внесення відповідних змін в практику планування і організації лісокористування;

Досягнення швидкого і збалансованого розвитку деревообробного комплексу країни, який повинен забезпечити попит на весь обсяг вирощуваної деревини.

Забезпечення ефективного виконання лісовими екосистемами захисних і соціальних функцій.

Досягнення цієї мети передбачає збір додаткової інформації про захисні і соціальні функції лісів; переосмислення багатофункціональної ролі лісу в ландшафті на основі нових даних і сучасних уявлень; внесення відповідних змін в лісогосподарську практику; вкладання коштів у розвиток інфраструктури відпочинку і реалізацію програм екологічної просвіти населення.

5. Зростання економічної ефективності використання лісових ресурсів, досягнення рентабельності лісового господарства, забезпечення сприятливих умов для розвитку деревообробної промисловості. Донині офіційно визнається, що ліси України мають обмежене сировинне і економічне значення. Ця теза складена в радянський період і справедлива для умов УРСР як частини лісосировинної супердержави. В умовах суверенної України лісову політику доцільно формувати, виходячи із визнання рівної значимості екологічних, економічних і соціальних функцій лісів для країни в цілому. На регіональному рівні це уявлення, безперечно, повинно коригуватись. Шляхи досягнення цієї мети базуються на принципах ринкової економіки і вільної конкуренції. Серед них: забезпечення рівних умов розвитку для підприємств усіх форм власності; досягнення стабільності ринку круглого лісу; збільшення місцевих обсягів переробки; підвищення вартості експортованих товарів; удосконалення методів обліку лісопродукції, а також стандартів визначення сортності; забезпечення доступності інформації про лісові ресурси, можливі обсяги заготівлі круглого лісу, експорту і імпорту лісопродукції.

6. Проблеми і пріоритети перехідного періоду

Сучасні проблеми лісового сектору економіки України можна розділити на чотири групи.1. Правові проблеми

Діюче законодавство і підзаконні акти недостатньо враховують особливості ринкової економіки в лісовому секторі. Питання власності і шляхи приватизації, оподаткування, оренди, система обліку і фінансування потребують удосконалення.

Держкомлісгосп України та підпорядковані йому структури поєднують у собі функції контролю, управління, законотворчості з господарською та комерційною діяльністю, що суперечить антимонопольним принципам і може стати причиною конфліктів у майбутньому.

У лісовому та природоохоронному законодавстві недостатньо враховані регіональні особливості (відмінності).

Не повною мірою забезпечено практичне виконання міжнародних угод зі сталого лісоуправління.

2. Лісничо-екологічні проблеми.

Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок. Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких деревостанів з високою якістю деревини.

Поступова відмова від технологій, орієнтованих на використання важкої техніки як такої, що спричиняє значну шкоду природі; забезпечення виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях деревини.

Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів;

Система відбору, охорони лісів і проведення лісогосподарських заходів у лісах природо-заповідного фонду.

Ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами і промисловими відходами.

3. Економічні проблеми

Забезпечення стабільного, достатнього і доцільного фінансування лісового господарства. Зміна системи планування, яка занадто централізована і мало пристосована до ринкових умов господарювання.

Необхідно створити умови для довгострокових інвестицій, будівництва доріг, придбання техніки та обладнання.

Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом, системи підрядів на проведення лісогосподарських робіт і заготівлі продуктів лісу.

Непередбачуваність законодавства (особливо податкового і природоохоронного) виступає як окрема економічна проблема, що перешкоджає довгостроковому плануванню розвитку лісового господарства.

4. Соціальні проблеми

Складна соціальна ситуація в регіонах і населених пунктах, де основою економіки є підприємства лісового і деревообробного комплексів.

Недосконалий механізм розподілу функцій з розпорядження лісами між органами державної влади різних рівнів.

Низький ступінь довіри до структур влади, високий правовий нігілізм у сучасному українському суспільстві, нерозвиненість суспільних лісових та екологічних організацій.

Тенденції надавати економічному успіху першочергового значення, відторгнення екологічних обмежень, якщо вони перешкоджають зростанню особистого добробуту.

Зростання числа і обсягів самовільних рубок, прояви тіньової економіки, випадки корупції.

Всі ці проблеми взаємопов'язані і часто обумовлені. Головним результатом їх розв'язання було і залишається ефективне забезпечення державою корисностей, які надаються лісами (джерело деревини і інших продуктів; основний еколого-стабілізуючий фактор; рекреаційний, генетичний і суспільно-історичний ресурс). Цілі лісової політики перехідного періоду спрямовані на формування юридичних, організаційних