По – перше, вбере в себе весь діючий нормотивноправовий масив екологічного законодавства, систематизує його, ліквідує логічне протеріччя деяких нормативно – правових актів.

По – друге, коекс стане більш доступним для громодян, організацій, органів управління в сфері екології, що буде сприяти правовому вихованню соціальних субєктів.

По – трете, в єдиному кодексі легше знайти прогалини в праві.

По – четверте, базовим нормативним актом в системі екологічного законодавства є З. У. “Про охорону навколишнього природнього середовища” із змінами та доповненнями. Його внутрішню структуру складають 16 розділів. Однак названим законом не закінчується правова основа екологічних охоронних суспільних відносин. В законодавстві про конкретні природні обєкти (землях, водах, надрах та ін.) Викладені правові норми, які закріплюють особливості охорони відповідного природного обєкти. Це свідчить про те, що правові норми по охороні навколишнього серидовища розкидані в різних нормативних актах. Це, звичайно, ускладнює пошук необхідної правової норми для вирішення спору, який виник. Екологічний кодек дозволить зняти цю проблему [ ].

Гормонізація екологічного законодавства зі всією правовою системою інколи передбачає формування правового пізнання в суспільстві про необхідність екологізації в цілому законадавстві країни. Тільки в цьому випадку випадку можна говорити про екологічне право, його галузях і інститутах як нормативно цілісних регуляторах суспільних відносин у сфері екології [ ].

Правова охорона будь – якого природнього рисурса забезпечується за допомогою тих методів, які притаманні їм, закріплені відповідно в земельному, водному, і іншому природоресурсному законодавстві. Наприклад, охорона лісів забезпечується здійсненям комплексуміроприємств, направлених наїх зберігання від знищення, пошкодження, ослаблення чи іншого шкідливого впливу, захіст ві шкідників і хвороб, а також не раціональне використання [ ]. З цього прикладу видно що законодавець забовязаний враховувати особливості правової охорони того чи іншого природнього ресурса з врахуванням його специфіки і закріпити це законодавчо. В звязку з цим виникає питання, як повинні співвідноситися З. І. “Про охорону навколишнього природнього середовища” з природоресурсовими кодексами, а також останні з майбутнім економічним кодексом.

Звязуючими елементами між ними являються положення розділів ІХ і XV З. І. “Про охорону навколишнього природнього середовища”. Ними законодавчо закріплені порядок регулювання суспільних відносин по використанню будь – яких природніх ресурсів України, а також підстави і порядок притягнення виних осіб до відповідальності при порушені ними природоохороного, природоресурсного законодавства і законодавства про екологічну безпеку.

Положення розділів ІХ і XV закона “Про охорону навколишнього природнього середовища”, після відповідних доповнень слід внести у майбутній економічний кодекс. Аналогічні норми права регулюють суспільні відносини в сфері використання і охорони тільки будь – якого одного природнього ресурса. Загальними нормами права є ст.ст. 68, 69. Закона

“Про охорону навколишнього природнього середовища”, а спеціальною – ст. 100 Лісового Кодексу. Загальні норми права містять основні принципи дій на осіб, скоївши будь – які екологічні правопорушення, спеціальні пропонують тільки вказівку на них, і це дають, щоб задопомогою загальних норм права вирішити правову ситуацію, повязану з притягненням винної особи до юридично – відповідальної за порушення того чи іншого природоресурсного законодавства або законодавства інших галузей права.

Ще однією проблемою є те, що якщо норми Закона “Про охорону навколишнього природнього середовища” є нормами загальної дії (нормами – принципами), тоді виникає питання: як даний закон співвідноситься з іншими законами і яке місце він займає в системі законодавства України.

По теорії права закони як елемент правової матерії, головним чином, призначені для того, щоб утверджувати в суспільстві перше початкове право – основу національної правової системи, і володіють найвищою юридичною силою, оскільки приймаються вищим органом державної влади.

Всі інші нормативні акти повинні видаватися і реалізуватися в суворій відповіднсті з законом. У випадку колізії підзаконний нормативний акт повинен бути відмінений або приведений у відповідність із законом [ ].

На цьому етапі систематизації законодавства більщ поглибленого дослідження потребує проблема спввідношення природоохороного законодавства і законодавства інших галузей права з З. У. “Про охорону навколишнього припроднього середовища”. Якщо дотримуватися логікі систематизації законодавства, яка силалася в тиорії, то З. У. “Про охорону навколишнього природнього середовища” є одним із звичайних законів, дія якого має одинакову юридичну силу по відношеню до інших таких законів. Але це не так, оскільки цей Закон містить норми – принципи, дія яких повинна поширюватись не тільки на екологічне законодавство а й на все інше законодавство України. Отже, даний закон є головним нормативним актом не тільки серед природоохорних актів, але і серед і законодавчих актів інших галузей права. Це в свою чергу говорить про, те, що всі положення відносно охорони природнього середовища в інших актах повинні відповідати цьому Закону. У будь – яке протеріччя слід розглядати як його порушення, яке потребує усунення.

Велику роль в систематизації природоохороного законодавства покликана відіграти така її правова форма, як консолидація. Сьогодні систематизація цього законодавства реалізується шляхом кондифікації лісового, земельного, водного законодавства про надри. Поза кодифікацією залишається таке природоресурсове законодавство (наприклад, законодавство про охорону атмосферного повітря, про природно – заповідний фонд) і з кожним роком збільшується кількість підзаконих актів, які регулюють ці питання.

При такому великому масиві правових актів невиключаються протеріччя або логічна непослідовність викладу їх змісту, наявність повторів на інших недоліків. Обєднання кількох підзаконих нормативних актів (наприклад, по обєкту правового регулювання) консолідований правовий акт у вигляді Положення, Основ і ін. Дозволить уникнути техніко – правових помилок про їх