В даний час, наприклад, є реальна можливість наслідувати норми права, які містяться в підзаконих нормативних актах про рослиність і рослиному світі, в самостійний правовий акт у вигляді Положення.

На шляху поступової екологізації законодавства України йде не тільки правотворча, але і правозастосовча практика, це базовим нормативно – правовим актом виступає Закон “Про охорону навколишнього природнього середовища”. У звязку із цим ст. 2 даного Закона доцільно доповнити частиною другою слідуючого змісту: норми даного Закону є базовим у сфері охорони навколишнього середовища, природокористування, а також при здійснені господарської чи іншої діяльності. Норми інших законів не повинні їм протерічить.

Аналіз екологічного законодавства говорить нам про те, що при систематизації є можливість використання будь – якої форми: інкорпорації, кодифікації, консолідації. Однак найбільш оптимальною систематизацією екологічного законодавства може бути досягнута в процесі підготовки і прийнятті екологічного кодексу, як єдиного і комплексного нормативного акта. В якості його основ можно використовувати структуру Закона, “Про охорону навколишнього природнього середовища”. Використання інших способів систематизації екологічного законодавства дозволить створити технічно – юредичні умови про формування Екологічного кодексу України.

Щодо структури майбутнього кодексу, то я пропоную проект Харківських вчених Попова, ???, Щахова.

Він має таку структуру:

Розділ 1. Загальні положення: Основні завдання, відносини, які регулюються, основні принципи, підстави набуття екологічних прав обовязків, порядок застосування позовної давності, інщі загальні припущення екологічних прав і виконання обов'язків; порядок застосування позовної давності; Інші загальні приписи.

Розділ 2. Управління в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Тут слід було б відобразити приписи про систему органів управління загальної і спеціальної компетенції; їх повноваження; облік природних ресурсів; контрольні функції органів управління; природоустрій; інші питання управлінської діяльності.

Розділ 3 . Право власності на природні

ресурси. У цьому розділі доцільно якомога повніше викласти правові приписи про форми власності на природні об'єкти; правомочність власників природних ресурсів; обмеження власників при здійсненні ними своєї правомочності; форми

захисту права власності на природні ресурси;

інші питання власності. При цьому ми допускаємо можливість закріплення у певних випадках індивідуальної власності на окремі природні ресурси.

Розділ 4 . Відтворення і підвищення якості природних об'єктів. У ньому слід розмістити правові приписи про планування відтворення природних ресурсів; способи їх відтворення; права і обов'язки суб'єктів відтворювального

процесу; форми стимулювання відтворення природних ресурсів; організаційно-правові форми забезпечення якості природних об'єктів.

Розділ 5. Право користування природними ресурсами (загальні положення). Він повинен охоплювати нормативні приписи, які регулювали б загальні питання користування всіма

природними ресурсами; об'єкти і суб'єкти природокористування; здійснення права користування природними ресурсами; підстави виникнення права природокористування; права і обов'язки природокористувачів; підстави припинення права користування природними ресурсами; правові гарантії природокористування; економічні методи у природокористуванні; вилучення природних об'єктів; форми захисту прав при цьому вилученні.

Розділ 6. Охорона природних об'єктів із

навколишнього природного середовища. До цього розділу доцільно включити всі правові приписи щодо регулювання питань охорони навколишнього природного середовища, зокрема питань, пов'язаних зі стандартами в галузі охорони навколишнього природного середовища; екологічним моніторінгом; екологічною експертизою; економічним стимулюванням належної охорони навколишнього природного середовища; комплексом заходів по охороні земельних,

водних, гірських, лісових ресурсів, тваринного

світу, атмосферного повітря, озонового шару;

додержанням екологічних вимог у промисловості. сільському господарстві, населених пунктах; іншими заходами.

Розділ 7. Участь громадськості у здійсненні заходів по раціональному використанню, відтворенню і охороні навколишнього природного середовища. У ньому необхідно закріпити всі організаційні форми участі

громадськості у вказаних процесах, що виправдали себе на практиці; права і обов'язки громадських організацій і громадян у цій сфері; гарантії екологічних прав громадськості; порядок здійснення громадської екологічної експертизи; механізм врахування думки громадськості з питань екології; порядок здійснення громадського екологічного контролю; інші питання.

Розділи ж з правовими приписами, пов'язаними з регулюванням питань розгляду еколого-правових спорів, відповідальності за порушення екологічного законодавства, міжнародних форм співробітництва, незважаючи на те,

що ці приписи стосуються усіх природних ресурсів, доцільно розмістити в кінці Екологічного кодексу, з урахуванням логічної послідовності викладу матеріалу і потреб практики.

Особлива частина Екологічного кодексу повинна включати в себе розділи про права землекористування: водокористування; лісокористування; користування надрами; тваринним світом; про користування атмосферним повітрям і його специфічну охорону; про користування заповідними територіями. У кожному з розділів мають бути правові приписи, призначені для регулювання особливостей використання певного природного об'єкта. Причому вони не повинні дублювати приписів загального характеру. У розділі про порядок розгляду еколого-правових спорів необхідно відобразити систему органів, наділених правом розглядати такі спори (з урахуванням їх компетенції); порядок розгляду спорів; специфіку вирішення конкретних спорів; сумність рішень по спорах та їх виконання; порядок оскарження рішень та інші питання. Розділ про відповідальність за порушення екологічного законодавства має охоплювати екологічні правопорушення, які є підставою для притягнення до відповідальності; види відповідальності, головним чином майнової, що повинна грунтуватися на врахуванні специфіки

природних ресурсів (питання адміністративної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності не треба відображати, оскільки вони викладені у відповідних кодексах). Доцільно також закріпити поняття майнової та екологічної шкоди, заподіяної природним об'єктам і навколишньому природному середовищу; питання солідарної відповідальності за шкоду, заподіяну діями кількох осіб (спільно); межі майнової

відповідальності; порядок визначення збитків та інші питання.

У розділі про міжнародне співробітництво в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів доцільно викласти правові приписи про форми такого співробітництва; його правові основи; співвідношення законодавства України і міжнародних угод в цій галузі тощо.

На даний час запропоновані положення важко реалізувати, тому що систематизації екологічного законодавства з використанням інкорпорації, кодифікації фактично знаходяться на стадії становлення, але в цьому напрямку