негативного впливу антропогенної діяльності (опустелювання, висихання боліт, озер, морів, поява кислотних дощів, потепління клімату через „парниковий" ефект, зменшення озонового шару).
Спеціалісти вважають, що близько 80-86% забруднювачів повітря сконцентровано над сильно розвиненими промисловими районами, 10-15% - над містами, 1-2% - над сільською місцевістю, 0,1% - над центральними районами Світового океану. Якщо у великому місті за добу осідає 1,5 т пилу на кожен квадратний кілометр, то вже в 100 км від нього - приблизно в 100 разів менше.
Найбільш поширені забруднювачі довкілля:
оксид вуглецю (СО) - чадний газ - не має кольору та запаху й є одним з найпоширеніших забруднювачів повітря. Окис вуглецю утворюється внаслідок неповного згорання кам'яного вугілля, газу, деревини, нафти, бензину. При концентрації в повітрі більше 1% він негативно впливає на рослини, тварин і людину, понад 4% - спричинює смерть. Токсичність СО для людини полягає в тому, що, потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити (червоні кров'яні тільця) здатності транспортувати кисень, настає кисневе голодування, задуха, запаморочення й навіть смерть;
окиси азоту NO для людини в десять разів небезпечніше ніж СО. Їх багато в районах металургійних і хімічних заводів, ТЕС. З'єднуючись з водою в наших дихальних шляхах, вони утворюють азотну та азотисті кислоти, що спричинює сильні подразнення слизових оболонок, тяжкі захворювання. У повітря окиси азоту викидаються переважно підприємствами, що виробляють азотну кислоту та нітрати, анілінові фарби, віскозний шовк, а також паливними установками, металургійними заводами;
сірчаний газ (сірчистий ангідрид, SO2) - виділяється внаслідок згорання палива з домішками сірки (вугілля, нафти), переробки сірчаних руд, частково - горіння териконів, виплавки металів;
сірководень (H2S) викидається в повітря окремо або разом з іншими сірчаними сполуками, але в менших кількостях, ніж SO2 підприємствами, які виготовляють штучне волокно, цукор, а також нафтопереробними й коксохімічними заводами. Характерною ознакою цих забруднювачів є різкий, неприємний, подразливий запах і висока токсичність (вони в 100 разів токсичніше за сірчаний газ);
сполуки хлору концентруються в повітрі навколо хімічних заводів, що виробляють соляну кислоту, пестициди, цемент, суперфосфат, оцет, гідролізний спирт, хлорне вапно, соду тощо. У великих кількостях вони дуже шкідливі для рослин, тварин і людини. В атмосфері ці сполуки знаходяться у вигляді молекулярного хлору та хлористого водню (HCl), 84% сумарної кількості сполук хлору в атмосфері сконцентровано в районах, де сильно розвинена промисловість;
сполуки фтору характерні для районів, де діють підприємства, що виробляють алюміній, емаль, скло, кераміку, фарфор, сталь, фосфорні добрива. В повітрі вони містяться у вигляді газоподібних HF або пилуватих часток CaF2. Сполуки фтору надзвичайно токсичні. До фтору дуже чутливі комахи. Надлишки фтору призводять до швидкого псування зубів, кісток, зниження діяльності молочних залоз, некрозу нирок, пошкодження кишок.
З розвитком великих тваринницьких ферм, птахоферм, де кількість тварин сягає десятків в сотень тисяч, постала проблема сильного забруднення довкілля й в сільськогосподарських районах. У зонах, де є приміщення для утримання птахів, свиней, корів, у повітря надходить велика кількість сірководню, аміаку, вуглекислого газу, а в ґрунти та ґрунтові води - органічних забруднювачів, хімічних синтетичних продуктів. Спеціалісти стверджують, що одна велика сучасна свиноферма (100 тис. голів), де використовують гідрозмив нечистот, забруднює довкілля з такою ж інтенсивністю й у такому обсязі, як сучасне місто з населенням в 300-400 тис. чоловік.
В сучасних умовах атмосферне повітря одночасно забруднюється кількома шкідливими речовинами. Кожна з них, взята окремо, може мати концентрацію, що менша ГДК і начебто нешкідлива, але сумісний вплив усіх забруднювачів викликає такий же ефект, як речовина з перевищеною ГДК. Це явище називають ефектом сумації дії шкідливих речовин. Прикладом сумації негативного впливу може бути сумісна дія сірчаного газу та сірководню, ацетону й фенолу, ацетальдегіду та вінілацетату, діоксиду азоту й формальдегіду, сірчистого газу й діоксиду азоту, метану та етанолу.
Сірководень (H2S) на Землі існував завжди, утворюючись у результаті діяльності вулканів та сульфатредукуючих бактерій, які виникли з того часу, коли на Землі з'явилося повітря (понад 3,6 млрд. років тому). Цей газ з різким запахом тухлих яєць має щільність за повітрям 1,19, добре розчиняється у воді (в 100 мл води при 0°С розчиняється 437 мл сірководню), легко поглинається слизовими оболонками очей, носа, дихальних шляхів. У значних кількостях він дуже подразнює ці органи, роз'їдає їх, призводить до запалення трахеї, бронхів, легенів і навіть до смерті. Внаслідок тривалої дії незначних концентрацій сірководню виникають подразнення шкіри, сип, фурункули. Одне-два вдихання високих концентрацій цього газу викликає параліч органів дихання та смерть.
Свинець (Pb) належить до токсичних металів і міститься в повітрі, ґрунтах, водах. Головним джерелом його надходження в середовище є автотранспорт. Свинець у вигляді аерозольних часток викидається з вихлопними газами. Останнім часом найновіші обстеження населення, особливо дітей, аналіз причин і характеру захворювань, дослідження хімічного складу повітря, води й продуктів харчування виявили такий факт, що свинцеві сполуки, які дуже шкодять здоров'ю людини, знаходяться не лише в автомобільних вихлопних газах, але й у свинцевих фарбах, які вживають у побуті, свинцевих покриттях водопровідних труб, ізоляціях електрокабелів, різних прокладках тощо. Нині встановлено, що з усіх цих джерел у повітря й воду постійно надходить свинець і шкодить здоров'ю. Наявність у крові навіть незначної кількості свинцю призводить до тяжких захворювань, зниження інтелектуального розвитку, перезбудження, розвитку агресивності, неуважності, глухоти, безпліддя, затримки росту, порушень вестибулярного апарату тощо.
Кадмій (Cd) є досить отруйною речовиною, незначні
