Основні токсичні компоненти стічних вод різних виробництв наведені в таблиці № 1 (див. додаток).
Вплив токсикантів на водні екосистеми має комплексний характер, а роль окремих компонентів не завжди можна виділити і оцінити. Сільськогосподарський стік з полів містить, в основному, залишки пестицидів у поєднанні з мінеральними і органічними добривами. Протягом останніх десятиліть забруднення водних екосистем залишками пестицидів було однією з найгостріших проблем. Токсиканти надходили у водойми з сільськогосподарським стоком після масових авіаобпилень полів, з стічними водами підприємств, що переробляють цукрові буряки та підприємств, на яких вироблялись інсектициди.
Хімічні підприємства різних країн продовжують випускати багато нових хімічних засобів захисту рослин, які надходять в Україну. Проте їх застосування обмежене. Ці речовини підлягають попередньому вивченню з точки зору токсичності для людини і довкілля. Створена спеціальна державна комісія, яка дає дозвіл на їх застосування після ретельної екологічної і токсикологічної оцінки.
У 50-80-ті рр. XX ст. у різних країнах світу широко застосовувались біоциди для боротьби з так званими шкідливими, або «смітними» гідробіонтами - личинками кровососних комах (інсектициди), кліщів (акарициди), водяних макрофітів (гербіциди), водоростями-збудниками “цвітіння” води (альгіциди), молюсками (молюскоциди), «смітними» рибами (іхтіоциди). Проте дослідження впливу біоцидів на гідробіонтів і водні екосистеми в цілому засвідчило, що вони мають багато небажаних побічних наслідків та істотно порушують екологічну рівновагу у водоймах, у зв'язку з чим їх застосування останнім часом обмежується або й зовсім забороняється.
Слід зазначити, що крім забруднення антропогенного походження токсичність водного середовища може бути зумовлена метаболізмом самих гідробіонтів (природна токсичність). Так, під час масового розвитку синьо-зелених водоростей (“цвітіння” води) у водне середовище надходить значна кількість токсичних метаболітів, що може призводити до загибелі зоопланктону та риб. Серед них найбільш небезпечні алкалоїди, які викликають тяжкі отруєння нервової системи у людей і тварин.
Водорості Microcystis aeruginosa виділяють у воду цілий комплекс токсичних речовин переважно пептидної природи, а Aphanizomenon flos-aquae - речовини, близькі за своєю дією до сакситоксинів. Серед морських представників токсичного фітопланктону найбільш відома золотиста водорість Prymnesium parvum, яка викликає так звані “червоні припливи”, а на Атлантичному узбережжі США стали звичайними “бурі припливи”, які пов'язані з масовим розвитком різних видів динофітових водоростей, здебільшого токсичних.
У Японії поширений молюск Babylonia japonica, із шлункових залоз якого виділені кілька токсинів, що мають бактеріальне походження.
Тетродотоксин, яким смертельно отруїлося чимало людей, утворюється в організмі багатьох видів риб, що належать до родини голкочеревних, або скалозубових (Tetraodontidae). Цей токсин виробляється і у багатьох морських безхребетних. Так восьминіг Hepalochlaena maculosa виділяє його у воду під час полювання, внаслідок чого риби та інші тварини втрачають рухливість. Цей же токсин утворюється в організмах молюска Charonia sauliae, морських зірок Astropecten polyacanthusi, червоної морської водорості Sania.

ДОДАТОК

Галузь народного господарства

Токсичні компоненти стічних вод

Чорна металургія

Важкі метали, сполуки заліза, ціаніди, роданіди

Кольорова металургія

Мідь, цинк, свинець, олово, хром, молібден, ванадій та інші важкі метали

Вугільна промисловість

Високо мінералізовані шахтні води

Гірничорудна промисловість

Важкі та кольорові метали

Газова і коксохімічна промисловість

Феноли

Нафтова і нафтохімічна промисловість

Нафта і нафтопродукти (газ, бензин, мазут, вуглеводні)

Атомна енергетика

Важкі метали, радіонукліди

Хімічна промисловість

Луги, кислоти, солі, пестициди, детергенти, важкі метали, поверхнево-активні речовини, продукти органічного синтезу

Військово-промисловий комплекс

Важкі метали, радіонукліди, компоненти ракетного палива, нафтопродукти

Водний транспорт

Нафта і нафтопродукти

Целюлозно-паперова промисловість

Феноли, крезоли, ортокрезоли, меркаптани, лігнін

Текстильна промисловість

Барвники, детергенти

Цукрова промисловість

Сапоніни, хлорорганічні пестициди

Сільське господарство

Інсектициди, гербіциди, дефоліанти, фосфати, нітрати, сечовина, гній

Міське комунальне господарство

Фосфати, детергенти, органічні сполуки, солі, луги, кислоти

Медична промисловість

Антибіотики, фармацевтичні препарати, бактеріальне забруднення

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України - К.: „Видавництво „Право", 2003.

2. Федуник Б.Я. та ін. Основи екологічних знань. - К. 1994.

3. Білявський Г.О., Падун М.М., Фундуй Р.С. Основи загальної екології, - К.: Либідь, 1993 .

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини , навчальний посібник. - К. Знання, 2000. Висновки

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємов-ідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

До кінця XX в. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля.

Список використаної літератури:

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. — К.: Либідь. 1995 — 368 с.

2. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посібн.—К.:Либідь, 1997.—160с.

3. Волошин І. М. Методика дослідження проблем природокористування. — Львів: ЛДУ, 1994. — 160 с.

4. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 416 с.

5. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х кн./ Відповідальний редактор док. юрид. наук, професор, акад. Андрейцев В. А. — К.: Юрінком їнтер, 1997. — 704 с.

6. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології,