Виснаження водних джерел — це стійке, тобто таке, що не може бути подолане природним шляхом, скорочення запасів і погіршення якості вод, втрата ними здатності до самоочищення. Виснаження характеризується незворотним зменшенням мінімально допустимого стоку вод, що має наслідком їх повну або часткову непридатність для певних видів водокористування. Від виснаження потрібно відрізняти маловоддя — період (фазу) гідрологічного режиму водного об’єкта, при якому спостерігається зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах.

Для визнання злочину закінченим необхідно, щоб забруднення, зміна природних властивостей вод або виснаження водних об’єктів створили небезпеку для життя, здоров”я людей чи довкилля. Про поняття

створення небезпеки для життя, здоров’я людей та довкілля див. коментар до ст. 239.

Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у ч. 1 або ч. 2 ст. 242, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 59, 60, 61 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний. Дії службових осіб, які допустили введення в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств та інших об’єктів без очисних споруд, за наявності до цього підстав потребують додаткової кваліфікації за ст. 253.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у забрудненні вод і спрямовані на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю потрібно кваліфікувати за ст. 113 (диверсія).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242) є спричинення: 1) загибелі або захворювання людей; 2) масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу; 3) інших тяжких наслідків.

Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 236. Поняття захворювання людей охоплює: а) заподіяння шкоди здоров’ю окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням; б) заподіяння шкоди здоров’ю населення (поява спадкових патологій, потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Загибель об’єктів тваринною і рослинного світу— це знищення диких звірів і птахів, бджолосімей, риби та інших представників водної фауни, у т.ч. ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, кормових угідь, приведення у непридатний стан посівів або врожаю сільськогосподарських культур, знищення або пошкодження до ступеня припинення росту лісу, інших насаджень тощо. Вирішуючи питання про те, чи була загибель зазначених об’єктів масовою (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати, зокрема, кількість і екологічну цінність знищених об’єктів флори і фауни, можливість їх відтворення, площу виведених з ладу угідь або площу, на якій знищено тварин, риб чи рослин, вартісне вираження шкоди, заподіяної довкіллю і обрахованої за відповідними таксами, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для ліквідації негативних наслідків.

ВК(ст.ст. 1,5, 18-110}.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності на них. Затверджений постановою КМ № 486від 8 травня1996р.

Порядок здійснення державного моніторингу вод. Затверджений постановою КМ№ 815 від 20 липня 1996р.

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами. Затверджені постановою КМ № 465 від 25 березня 1999 р.

Інструкція про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 79 від 28 липня 1994 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від 18 травня 1995 р.

Інструкція про порядок здійснення перевірок суб’єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон. Затверджена наказом Держводгоспу України № 22 від 29 січня 2001 р.

Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами виконавчої’влади лімітів забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у разі настання маловоддя. Затверджений наказом МЕПР, Держводгоспу № 133/62 гід ЗО березня 2001 р.

Постанова ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. “Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи “.