ЗМІСТ

1. Екологічні права і обов`язки громадян України .............................3

2. Гомеостаз ...................................................................................................9

3. Проблема Аральського моря ................................................................10

Список літератури .......................................................................................14

1. ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА І ОБОВ`ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

Фізичними особами, визнаними суб'єктами екологічного права чинним законодавством, насамперед є громадяни нашої держави, тому що для них природне середовище є постійним місцем проживання, основним засобом існування і головною умовою життєдіяльності. Екологічна правосуб'єктність громадян складає необхідну передумову для володіння ними екологічними правами і покладання на них природоохоронних обов'язків, тобто бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Екологічна правосуб'єктність громадян найбільшою мірою відбиває їхній взаємозв'язок з державою, що виявляється в дозволах і домаганнях один до одного. Так, у відповідності зі ст. 16 Конституції, забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Правосуб'єктність громадян як суспільно-юридична якість, обумовлена характером самих суспільних відносин, у місці з тим, залежить від змісту законів, прийнятих на їхній основі. Головним принципом українського права в цілому, і екологічної правосуб'єктності зокрема, є принцип рівності громадян. Це зазначено, наприклад, у ст. 50 Конституції, у якій закріплене, що кожен громадянин має право на безпечні для життя і здоров'я навколишнє середовище і на відшкодування заподіяного порушенням цього права шкоди. Кожному громадянину гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища. Така інформація ні ким не може бути засекречена. Ці права громадян невід'ємно властиві індивіду, носять особистий характер і є невідчужуваними.

Приведені конституційні положення про екологічну правосуб'єктність громадян знайшли свою конкретизацію і деталізацію в їхніх правах і обов'язках по охороні навколишнього середовища, закріплених в екологічному законодавстві. Так, згідно ст. 9 екологічного закону, кожен громадянин має право на: безпечне для його життя і здоров'я навколишню природне середовище; участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів по розміщенню, будівництву і реконструкції об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишньої природного середовища, і внесення зауважень у державні і господарські органи, установи і організації з цих питань; участь у розробці і здійсненні заходів щодо охорони навколишньої природного середовища, раціональному і комплексному використанню природних ресурсів; здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; об'єднання в суспільні природоохоронні формування; одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан навколишньої природного середовища і її вплив на здоров'я населення; участь у проведенні суспільної екологічної експертизи; одержання екологічної освіти; пред'явлення в суді позовів до державних органів, підприємствам, установам, організаціям і громадянам про відшкодування шкоди, заподіяного їхньому здоров'ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишню природне середовище. Діючими законодавчими актами передбачені і інші екологічні права для громадян нашої держави. Не в багатьох сучасних державах громадяни наділені таким широким колом екологічних прав. Саме по собі це свідчить про прогресивний характер українського екологічного законодавства, але, на жаль, у сучасних умовах його положення не роблять істотного впливу на реальний стан навколишньої природного середовища.

Разом з тим екологічне законодавство покладає на громадян ряд природоохоронних обов'язків. У відповідності зі ст. 12 природоохоронного закону, громадяни зобов'язані: берегти природу, охороняти її багатства і раціонально використовувати природні ресурси відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; здійснювати свої види діяльності з дотриманням вимог екологічної безпеки й інших екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів і штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням і іншим негативним впливом на навколишню природне середовище. Громадяни зобов'язані виконувати й інші обов'язки в області охорони навколишнього середовища, передбачені законодавством.

Українське законодавство визнає суб'єктами екологічного права іноземних громадян і осіб без громадянства, надаючи їм у цілому національний еколого-правовий статус. Не можуть, громадяни іноземних держав і особи без громадянства виступати з ініціативою про проведення референдумів з питань охорони навколишньої природного середовища, використання природних ресурсів і забезпеченням екологічної безпеки в нашій країні, і тим більше брати участь у таких референдумах. Користування ж іншими екологічними правами іноземні громадяни і особи без громадянства можуть здійснювати нарівні з українськими громадянами.

Вітчизняне екологічне законодавство передбачає і деякі обов'язки іноземних громадян і осіб без громадянства. Так, згідно ст. 72 Закону іноземні громадяни і особи без громадянства, так само як і іноземні юридичні особи, зобов'язані на території нашої країни дотримувати вимоги екологічних законодавчих актів в області охорони навколишньої природного середовища, і несуть відповідальність за їхні порушення відповідно до законодавства України.

Стосовно до правових категорій правоздатності і дієздатності фізичних осіб, цивільного стану як сукупності фактів, що визначають їхній статус як суб'єктів екологічного права і т.п., застосовуються відповідні положення цивільного законодавства. Це дозволяє говорити про поступове віддалення адміністративно-правових методів у регулюванні природоохоронних відносин, у тому числі в сфері екологічний правосуб'єктності, і зближенні екологічного права із сімейством цивілістичних учбово-правових дисциплін.

Юридичні особи як суб'єкти екологічного права виступають учасниками різноманітних природоохоронних і природоресурсовых відносин. Юридичним особам в екологічних суспільних відносинах, так само як в інших відносинах, властиві наступні ознаки: організаційна єдність, тобто здатність виступати в екологічних відносинах у відповідності зі своїми установчими документами як єдине ціле в особі своїх колегіальних чи єдиноначальних органах керування; володіння відособленими матеріальними і коштами, майновими і немайновими цінностями на праві власності, користування, повного господарського чи ведення оперативного керування; вступати