Юридичними особами є підприємства, установи й організації не залежно від державної приналежності, форм власності чи адміністративно-управлінської підпорядкованості, часу їхнього створення чи введення в експлуатацію і т.п. Так, згідно ст.. 51 Закону, підприємства, установи й організації, діяльність яких зв'язана зі шкідливим впливом на навколишню природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію, повинні бути оснащені спорудженнями, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидань чи їхнього знешкодження, зниження впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин і за характеристиками їхніх шкідливих факторів.

Проекти господарської і іншої діяльності підприємств повинні мати матеріали оцінки їхнього впливу на природне середовище і здоров'я людей. Така оцінка здійснюється з урахуванням вимог природоохоронного законодавства, екологічної ємності даної території, стану навколишнього середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності і видів сукупного впливу шкідливих факторів і об'єктів на навколишнє середовище. Забороняється введення в дію підприємств, споруджень і інших об'єктів, на яких не забезпечене в повному обсязі дотримання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на їхнє будівництво, реконструкцію, чи розширення технічне переоснащення.

Приведені і багато інших розпоряджень норм екологічного права підприємства, установи і організації зобов'язані виконувати в силу вимог, передбачених у природоохоронному законодавстві. Законодавець покладає на них аналогічні вимоги в зв'язку з визнанням загальної екологічної правосуб'єктності підприємств, установ і організацій, вони зобов'язані їх виконувати в силу вимог закону, не залежно від вступу в конкретні правові відносини.

Однак підприємства, установи й організації найчастіше виступають як спеціальних суб'єктів екологічного права. Це має місце, наприклад, при використанні природних ресурсів на підставі права власності чи права природокористування сільськогосподарськими підприємствами, при здійсненні видів діяльності, віднесених до природоохоронних Перечень видов деятельности, которые относятся к природо-охранным мероприятиям. Утвержден постановлением Кабине-та Министров Украины № 1147 от 17 сентября 1996 года. // СП.— 1996.— № 18.— Ст. 506. заходів чи зв'язаних з використанням природного середовища для утилізації відходів і т.п. Так, згідно ст. 55 природоохоронного закону суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів по зниженню обсягів утворення відходів, а також їхньої утилізації, знешкодженню чи розміщенню. Утилізація і розміщення відходів здійснюється лише при наявності спеціальних дозволів визначених місцевими Радами територіях у межах установлених лімітів, з дотриманням санітарних і екологічних норм способами, що створюють можливості їхнього подальшого використання як вторинної сировини так забезпечуєми безпеку навколишнього природного середовища і здоров'я людей.

Спеціальна екологічна правосуб'єктність юридичних осіб може мати місце при здійсненні відповідних видів господарської діяльності. Наприклад, підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію й обслуговування автомобілів, літаків, судів і інших пересувних засобів чи установок, а також виробництво і постачання пально-мастильними матеріалами, у силу вимог ст. 56 екологічного закону, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності і знешкодженню шкідливих речовин, що містяться у викидах і скиданнях транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії і палива з дотриманням режиму експлуатації транспортних засобів в іншій міри, спрямовані на запобігання і зменшення викидів і скидань у навколишнє середовище забруднюючих речовин і дотримання встановлених рівнів фізичних впливів на неї. Виробництво й експлуатація транспортних і інших пересувних засобів і установок, у викидах і скиданнях яких зміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається. Керівники транспортних організацій і власники транспортних засобів несуть відповідальність з дотримання нормативів гранично припустимих викидів і скидань забруднюючих речовин і гранично припустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідних типів транспорту.

2. ГОМЕОСТАЗ

Комплексним показником стану людського суспільства є рівень здо-ров'я самих людей. За сучасними уявленнями, здоров'я — це природний стан організму, що перебуває в повній рівновазі з біосферою і характери-зується відсутністю будь-яких патологічних змін. За визначенням Всесвіт-ньої організації охорони здоров'я, «здоров'я — це стан повного фізично-го, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність захворю-вання чи фізичних дефектів».

Стан здоров'я віддзеркалює динамічну рівновагу між природним се-редовищем і організмом. На здоров'я людини впливають спосіб життя, генетичні фактори та фактори навколишнього природного середовища. Гомеостазом вважають відносну динамічну сталість внутрішнього середо-вища та деяких фізіологічних функцій організму людини й тварин, що підтримується механізмами саморегуляції в умовах коливань внутрішніх і зовнішніх подразників.

Здоров'я людини, забезпечене гомеостазом її організму, може зберігатись і в разі деякої зміни факторів навколишнього природного середови-ща. Такі зміни зумовлюють появу в організмі людини відповідних біологічних реакцій, але завдяки процесам адаптації вони не призводять до негативних наслідків у здоров'ї в певних межах зміни факторів. Для кожної людини ці межі неоднакові.

Процес адаптації залежить від індивідуальної реактивності організму та сили дії факторів навколишнього середовища. Критерієм ступеня адап-тації є збереження гомеостазу незалежно від тривалості дії фактора, до якого сформувалася адаптація. В умовах захворювання настає компенса-ція, тобто боротьба організму за гомеостаз. При цьому включаються до-даткові захисні механізми, які протидіють виникненню і прогресуванню патологічного процесу.