Пояснимо для приклада значення нормованих температур при розгонці автомобільних і авіаційних бензинів.

Температура початку кипіння й особливо температура википан 10% палива t10 характеризує пускові властивості палива. Чим нижче ця температура, тим, отже, більше в паливі легко летючих речовин і тем легше і при більш низькій температурі можна запустити холодний двигун. Однак надмірне полегшення фракційного складу, особливо для авіаційних палив, неприпустимо, тому що приводить до утворення газових пробок у топливоподающей системі і припиненню подачі палива в камеру згоряння. Тому температура початку кипіння нормується завжди не нижче визначеного значення.

Температура википання 50% палива t50 впливає на швидкість прогріву запущеного на ходу двигуна і на витрату палива для цієї мети. Зі зниженням t50 прогрівши прискорюється, а витрата палива на нього знижується; значно поліпшується також приемистость двигуна, тобто легкість переходу його з одного режиму на іншій, що особливо важливо для автомобільних двигунів в умовах міського транспорту. Але і надмірне зменшення t50 також небажано, оскільки при випарі легко летючих речовин температура істотно знижується і це може викликати зледеніння карбюратора навіть при температурах вище 100С.

Не менше значення має і повнота випару палива, що за даними стандартної розгонки добре характеризується температурами википання 90, 96-98% палива і кінця кипіння. При підвищенні цих температур зменшується повнота випару палива, що спричиняє нерівномірність його розподілу по циліндрах двигуна, розрідження змащення, збільшення витрати палива й олії.

Визначення фракційного складу авіаційних і автомобільних бензинів, палив для реактивних двигунів, дизельного палива проводять в апараті, представленому на рисунку 3.1.

1 – колба;

2 – термометр;

3 – трубка холодильника;

4 – патрубок для введення і виводу води;

5 – ванна холодильника;

6 – патрубок для введення і виводу води;

7 – мірний циліндр;

8 – азбестова прокладка;

9 – кожух.

Рисунок 3.1 Стандартний апарат для розгонки нафтопродуктів

Для одержання гарної збіжності результатів перегонки досить важливо точно дотримуватись усіх вказівок стандартної методики і застосовувати стандартну апаратуру.

Враховуючи те, що нафтопродукти іноді містять воду, те перед перегонкою її необхідно видалити відстоєм. Для остаточної осушки легкого дизельного палива його збовтують зі свежепрокаленным і здрібненим сульфатом натрію або гранульованим хлоридом кальцію, після чого фільтрують. Важкі палива для осушки нагрівають до 500 С и фільтрують кілька разів через шар крупнокристалічної свежепрокаленной повареної солі.

3.4 Проведення розгонки

У чисту колбу 1 діаметром 70 мм за допомогою мірного циліндра 7 наливають 100 мл випробуваного нафтопродукту, що має температуру 20 ±30С. Потім у шийку колби вставляють на добре пригнаній пробці термометр 2 із градировкою від 0 до 3600 С. При цьому вісь термометра повинна збігатися з віссю шийки колби, а верх ртутної кульки знаходиться на рівні нижнього краю відвідної трубки в місці її припою. Протирають трубку холодильника 3 і з'єднують з нею відвідну трубку колби за допомогою пробки. Відвідна трубка колби повинна входити в трубку холодильника на 25-40мм і не торкатися її стінок.[15]

При розгонці бензинів вану холодильника заповнюють льодом і заливають водою, підтримуючи температуру від 0 до 50С. При розгонці нафтопродуктів з більш високими температурами кипіння охолодження проводять проточною водою, подаючи її через нижній патрубок і відводячи через верхній. Температура води, що відходить, не повинна перевищувати 300С.

У зібраному приладі колба повинна стояти на азбестовій прокладці 8 нижньої половини кожуха строго вертикально (при перегонці бензинів і розчинників застосовується прокладка внутрішнім діаметром 30мм, а при перегонці керосинів і легкого дизельного палива - діаметром 50мм). Потім закривають колбу верхньою частиною кожуха 9. Мірний циліндр, не висушуючи, ставлять під нижній кінець трубки холодильника так, щоб трубка холодильника входила в циліндр не менш чим на 25мм, але не нижче мітки 100 мл. При перегонці важких палив ставлять чистий і сухий циліндр. При перегонці бензинів мірний циліндр поміщають у скляну посудину з водою і, щоб він не спливав, на його підставу кладуть подковообразный вантаж. Отвір циліндра закривають ватою або фільтрувальним папером. Записують барометричний тиск. Після зборки приладу колбу рівномірно нагрівають газовим пальником з регулятором або електронагрівачем із плавним регулюванням потужності. Нафтопродукт випаровується, конденсується в холодильнику і надходить у мірний циліндр. Для дотримання стандартних умов розгонки необхідно регулювати обігрів таким чином, щоб від початку обігріву до падіння першої краплі дистиляту в приймач пройшло не менш 5 і не більш 10 хвилин (для керосинів і легких дизельних палив 10-15 хвилин).

Температуру, при якій у мірний циліндр падає перша крапля, відзначають як температура початку кипіння. Подальша інтенсивність нагрівання повинна забезпечувати рівномірну швидкість перегонки з добором 4-5 мл дистиляту в 1 хвилину, що приблизно відповідає 20-25 краплям у 10 секунд. Записи результатів визначення фракційного складу проводять відповідно до технічних умов на даний нафтопродукт: або відзначають температури, при яких рівень рідини в прийомному циліндрі відповідає 10, 50, 90, 97,5 або 98% відгону, або, навпаки, відзначають кількість відгону при визначених нормованих температурах (наприклад, 100, 200, 260, 2700С). У разі потреби відзначають також температуру кінця кипіння.

Розгонку нафти і важких темних нафтопродуктів проводять в аналогічному апараті. Ці речовини наливають у перегінну колбу тієї ж конфігурації, але з діаметром 85 мм. Під час перегонки відзначають температуру початку кипіння й обсяги конденсатів при 100, 120, 150, 1600С й далі - через кожні 200С до 3000С.

Після відгону 90% нафтопродукту нагрівання регулюють так, щоб до кінця розгонки, тобто до