Модифікатори гумових сумішей

а) N-нітрозо-N-метілпаранітрозоанілін (еластопар) володіє слабким загальтоксичною дією.

б) Резотропин має нерізко виражену токсичну дію.

Санітарно-гігієнічні умови процесу вулканізації

У цехах вулканізації найбільш несприятливі умови праці спостерігаються в теплий період року. Температура повітря в робочій зоні складає в агрегатів, що вулканізують, 40-45 0С, у проходах між ними 32 - 35 0С [23, 24].

Середня швидкість руху повітря 1,9-2,0 м/с.

Дослідження показали, що в процесі вулканізації крім у повітряне середовище конвективного і променистого тепла, вологи, утвориться і виділяється парогазова суміш, що містить залишкові мономери каучуків, деякі рецептурні інгредієнти і продукти термодеструкції окремих речовин.

Головним продуктом з цього комплексу як по сталості виявлення, так і по ступені перевищення ГДК у зоні подиху вулканізаторів, є пари стиролу.

В обстежених робітників установлений ряд зсувів у стані нервової системи, а в 25%, що спостерігаються виявлені захворювання органів травлення. У периферичній крові знайдене зниження рівня гемоглобіну. Зміна в крові розглядається як результат дії стиролу в комбінації з масляним альдегідом і ін. Зміни в органах подиху корелюють у складі газів дратівних речовин (сірчистого газу, альдегідів). Дратівною дією на верхні дихальні шляхи володіє стирол і бутадієн. Зміна шкірних покривів носять очевидний професійний характер. Загазованість вулканізаційних цехів така, що існуючі міри боротьби з газами, і насамперед, вентиляція, досить недостатні.

Вирішальною умовою оздоровлення праці є зміна характеру самої праці працюючих шляхом упровадження повної автоматизації виробничих процесів вулканізації покришок [23,24].

5.3 Пожежонебезпечність гумових аерозолів. Горіння та вибухонебезпечність гумових пилоповітряних сумішей

На підприємствах, пов'язаних з використанням відпрацьованих автопокришок, при їх розрізанні утворюється гумовий пил, тому ми розглядаємо можливість пожежонебезпеки таких пилоповітряних сумішей.

Пилоповітряні суміші характеризуються тими ж пожежонебезпечними параметрами, що і газо- або пароповітряні суміші. В них також спостерігаються процеси самозаймання і самозагорання, є нижня і верхня межі вибухання.

Небезпека пилу в значній мірі залежить від розмірів частинок, оскільки ці розміри визначають хімічну активність пилу [20].

Це пояснюється тим, що будучи мілкодисперсною, пил адсорбує на своїй поверхні повітря. З часом шар повітря на поверхні частинок збагачується киснем, що веде до більш інтенсивного окислення.

Зменшення розмірів частинок різко підвищує питому поверхню їх і кількість адсорбованого газу на поверхні зростає. Збільшення питомої поверхні призводить до того, що речовини, які в звичному стані взагалі не можуть горіти, в мілкодисперсному вигляді можуть давати суміші, здатні не тільки горіти, але і вибухати. Прикладом таких речовин є цинк, алюміній і інші метали.

При визначенні ступеня пожежонебезпеки пилу необхідно керуватися головним чином її здатністю утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші, а також чутливістю цих сумішей до різних імпульсів запалювання [23].

Нижня концентраційна межа вибуховості для більшості пилу коливається в межах від 2,5 до 30 г/м3.

Верхня межа вибуховості для пилу настільки велика, що практично він майже ніколи не досягається і тому не представляє інтересу.

Межі вибуховості пилоповітряних сумішей, так само як пари і газів, не є постійними величинами і залежать від дисперсності частинок, вогкості, температури середовища і т.д.

Великий вплив на запалювання пилу можуть зробити заряди статичної електрики, що утворюються на частинках при їх русі. Ці заряди можуть досягати 10000—15000 В і самі з'явитися джерелами запалювання. Крім того, під дією електричного поля можлива активація частинок пилу і прискорення процесів її окислення.

Для пилоповітряних сумішей характерні первинні і вторинні вибухи.

За наявності джерела запалювання пилоповітряна суміш може вибухнути і цей вибух буде первинним. Гази і ударна хвиля, що утворилися в результаті вибуху, можуть підняти в повітря пил, що осів, і тоді вибух відбудеться вже у всьому об'ємі виробничого приміщення. Цей вибух носить назву вторинного вибуху. По силі він перевершує первинний в десятки разів і тому представляє велику небезпеку.

По вибухо- і пожежонебезпеці пил ділиться по рекомендаціях ЦНІЇПО на чотири класи.

А. Вибухонебезпечний пил

1-й клас — самі вибухонебезпечні з нижньою межею вибухання до 15 г/м3;

2-й клас — вибухонебезпечні з нижньою межею від 15 до 65 г\м3.

Б. Пожежонебезпечний пил

3-й клас — найбільш пожежонебезпечний з температурою самозаймання до 250°С;

4-й клас — пожежонебезпечний з температурою самозаймання вище 250 °С.

Нижня межа вибухання цих двох класів перевищує 65г/м3.

Межі вибухання пилоповітряних сумішей можуть бути визначені на установці для дослідження пожежонебезпечності різних преспорошків пластмас і деяких інгредієнтів гумових сумішей.

Запалювання суміші відбувається у вибуховій камері, яка є скляною кулею, виконаною з термостійкого скла. В бічні отвори камери вставляються гумові пробки з укріпленими на них датчиками вимірювання тиску. Ці ж пробки служать і запобіжними клапанами, що запобігають розриву камери.

Навіска досліджуваного пилу або порошку поміщається в чашку, над якою знаходяться трубка для подачі повітря і два електроди. Повітря підводиться до установки з балона під тиском 0,5 – 1 атмосфер. При відкритті електромагнітного клапана повітря потрапляє в камеру і розпилює речовину. Одночасно з цим включається шлейфовий осцилограф, який реєструє тиск і швидкість його наростання.

Запалювання пилоповітряної суміші проводиться іскровим розрядом. По рекомендації ЦНІЇПО нижня межа вибухання пилу і температура її самозаймання визначаються на приладі, котрий являє собою сталевий циліндр діаметром 106 мм і ємністю 4 л, в яких за допомогою форсунки розпилюється навіска пилу.

Запалювання аерозавислої суміші в трубі проводиться розжареною спіраллю, температура якої може регулюватися до 1000°С.

Характер розповсюдження полум'я спостерігається візуально через оглядове вікно в стінці циліндра, а зміна тиску при вибуху реєструється за допомогою шлейфового осцилографа.

Як найменшу кількість пилу, при якій і циліндрі відбувається вибух, характеризують як