Собівартість складається із ряду елементів витрат, а структура собівартості – це процентне співвідношення між елементами витрат.

За складом продукції собівартість поділяється на:

собівартість валової продукції

собівартість товарної продукції

собівартість рентабельності підприємства

собівартість незавершеного виробництва

собівартість одиниці виробу

6.2 Класифікація витрат на виробництво

Витрати є загальні й на одиницю продукції.

Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період.

Сума їх залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюються як середні за певний період

Витрати підприємства при плануванні обліку і аналізу класифікуються за певними ознаками:

за ступенем однорідності

за способом обчислення на одиницю продукції

за зв’язком з обсягом виробництва

за цілісністю

залежно від видів діяльності

за економічними елементами

1. За ступенем однорідності:

елементні

комплексні

Елементні – це затрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними (матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальне страхування).

Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють декілька елементів витрат їх групують за економічним призначенням при калькуляції (витрати на оплату праці апарату управління, відрахування на соціальне страхування, витрати на опалення, освітлення, охорону праці, техніку безпеки).

2. За способом обчислення (або за цільовим спрямуванням і техніко-економічним призначенням) витрати поділяються на : прямі і непрямі.

Прямі витрати – зв’язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути обчисленими на одиницю (сировина, матеріали, півфабрикати, оплата праці).

Непрямі (накладні) витрати не можна обчислити безпосередньо на окремий вид продукції, бо вони зв’язані з виготовленням різних виробів. Це витрати пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва, яке необхідне для його нормального функціонування. Вони поділяються:

загально виробничі (цехові);

адміністративні.

Величина цих витрат залежить від структури підприємства.

3. Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють:

постійні;

змінні, які в свою чергу поділяються на:

пропорційні;

непропорційні.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах (витрати на утримання, експлуатацію будов і споруд, організацію виробництва, управління).

Змінні витрати – це витрати, які залежать від обсягу виробленої продукції (сировина, матеріали, заробітна плата). Змінні витрати поділяються:

пропорційні

не пропорційні

Пропорційні – змінюються прямо пропорційно від обсягу (сировина, матеріали, заробітна плата).

Непропорційні – вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає збільшення витрат на одиницю продукції (виплати по відрядно прогресивної оплати праці, додаткові рекламні, торгові витрати).

4. За цілісністю витрати поділяються:

продуктивні;

непродуктивні.

Продуктивні – ці витрати залежать від характеру господарської діяльності і передбачені кошторисом витрат на виробництво та планом економічно-соціального розвитку. До них відносять більшу частину витрат, які утворюють собівартість продукції.

Непродуктивні витрати утворюються через недоліки технології та організації виробництва (втрати від браку, простоїв, т.д.).

5. Від діяльності підприємства всі витрати поділяються на 2 групи:

виробничої (операційної) діяльності;

фінансові витрати.

Виробничі – це витрати зв’язані з виробництвом продукції.

Фінансові – це оплата за користування кредитом та інші витрати пов'язані із залученням позичкового капіталу.

6. За економічними елементами і калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво. А за статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції.

6.3 Оцінка терміну окупності

Термін окупності - мінімальний тимчасовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається позитивним. Іншими словами, термін окупності - це період ( що вимірюється в місяцях, кварталах або роках), починаючи з якого, початкові вкладення й інші витрати, пов'язані з інвестуванням проектів, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Метод розрахунку терміну окупності інвестицій полягає у визначенні необхідного для відшкодування інвестицій періоду часу, за який вкладені засоби окупаються прибутком, отриманим від реалізації проекту.

Цей метод - один із самих простих і широко поширений у світовій практиці не припускає часової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозованих прибутків від інвестиції. Якщо прибуток розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат на розмір річного прибутку, обумовленого ними. При одержанні дрібного числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним прибутком.

Деякі спеціалісти при розрахунку показника терміна окупності усе ж рекомендують враховувати часовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику "ціна" авансованого капіталу. Очевидно, що термін окупності збільшується.

6.4.Визначення рентабельності проекту

До останнього часу розрахунок ефективності капіталовкладень виконувався переважно з "виробничої" точки зору і мало відповідав вимогам, запропонованим фінансовими інвесторами:

- по-перше, використовувалися статичні методи розрахунку ефективності вкладень, що не враховують чинник часу, що має принципове значення для фінансового інвестора;

- по-друге, що використовувалися показники були орієнтовані на виявлення виробничого ефекту інвестицій, тобто підвищення продуктивності праці, зниження собівартості в результаті інвестицій, фінансова ефективність яких відходила при цьому на другий план.

Тому для оцінки фінансової ефективності проекту доцільно застосовувати так звані "динамічні" методи, засновані переважно на дисконтуванні грошових потоків проекту, що виникли у ході реалізації

Застосування дисконтування дозволяє відбити основний принцип "завтрашні гроші дешевше сьогоднішніх" і врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень по ставці дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності в принципі однакова і ґрунтується на прогнозуванні позитивних і негативних грошових потоків на плановий період і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого по відповідній ставці, з інвестиційними витратами. У той же час у сукупності з динамічними методами можна застосовувати і статичні, проте для найбільш ефективного їхнього застосування необхідно усунути всі протиріччя між ними

6.5 Розрахунок рентабельності