Карпатський біосферний заповідник  

До найбільших та найцінніших об’эктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський заповідник, створений Постановою уряду України в 1968 році. Майже 2,5% території Карпатського регіону знаходяться під охороною заповідника, екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій планеті і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. У складі Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), загальна площа якого становить 57880 гектарів, налічується шість відокремлених масивів, регіональний ландшафтний парк “Стужиця” та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розміщені на території Рухівського, Тячівського, Хустського, Виноградівського та Великоберезнянського районів Закарпатської області в межах висот від 180 до 2061 м.

Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття українських Карпат. Тут представлені мало порушені та практично незачеплені людською діяльністю передгірні діброви, гірські букові, мішані та смерекові ліси, субальпійські та альпійські луки з сосново-вільховим криволіссям і скельно-лишайниковими ландшафтами. Майже 90% території заповідника вкрито лісами. Переважно це праліси, в яких дерева досягають велетенських розмірів і віку 300 і більше років. У заповіднику охороняються понад тисячу видів вищих судинних рослин, 64 види ссавців, 173 види птахів, 9 видів плазунів, 13 видів земноводних. 23 види риб, близько 15000 видів безхребетних тварин. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які служать сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. В заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського червоного списку.

Кожен з масивів, що входять до складу КБЗ, вирізняється своїми характеристиками, неповторними природними об’єктами. Випітною карткою Чорногірського масиву є найвища вершина України – гора Говерла, яка піднімається над рівнем моря на 2061 м. Поряд височать інші карпатські двотисячники – Петрос, Ребра, Бребенескул та інші. Рельєф високогір’я Чорногірського хребта носить сліди давнього зледеніння з характерними льодовиковими фондами - мальовничими каратами та троговими долинами. Гірські схили вкриті непрохідними віковічними пралісами, де виразно домінують хвойні породи.

Навпроти Чорногорки у південному напрямку знаходяться Рухівські гори – відроги Марамороського кристалічного масиву. Тут розміщуються однойменна заповідна ділянка, яку вінчає гора Піп-Іван Марамороський, висотою 1940 м н. р. м. Масив складений твердими кристалічними породами: гнейсами, слюдяними і кварцовими сланцями тощо. Геологічна будова обумовлює унікальність рельєфу цієї території, якій властиві глибокі міжгірні долини, льодовикові цирки, численні скелясті гребені та вершини. Недаремно цей не типовий куточок Українських Карпат називають Гуцульськими Альпами.

Найвищу частину Свидовця з вершинами Близниці охоплює Свидовецький заповідний масив. Поряд високогірними ділянками, де велетенські прямовисні скелі нависають над льодовиковими цирками і карами, на цій території представлені значні масиви пралісів, що характеризуються великою різноманітністю флори і фауни. За рейтингом популярності у туристичних колах цей район поступається в Українських Карпатах лише Чорногорі. Окраса Свидовця – легендарні Близниці, а зростаючі тут едельвейси, приваблюють сюди щорічно тисячі туристів. Основним їх форпостом є не менш знаменитий притулок “Драгобрат”, назва якого запозичена від розміщеної поряд вершини і відома навіть мандрівникам-початківцям. Гора Драгобрат є унікальним явищем навіть для Карпатського регіону. Завдяки природним особливостям це місце є ідеальним для створення великого туристичного комплексу. Протягом всього року тут існують прекрасні умови для заняття різноманітними видами активного відпочинку. Взимку це гірськолижний та лижний спорт, влітку – гірський, пішохідний та вело туризм, і, навіть, екстремальний туризм.
У південних відрогах Свидовецького хребта розміщений Кузійський заповідний масив. Особливою мальовничістю вирізняється одна з його ділянок – урочище “Кузій”, оточена звідусіль стрімкими горами з пануючими вершинами Кимпа (1091 м н.р.м.) і Полянський (1094 м н.р.м.). Вкриті віковими пралісами гірські схили, серед яких переважають дубові та букові ліси, розрізані стрімкою скелястою грядою юрських вапняків. Тут на окремих скельних виходах збереглися осередки тиса ягідного – реліктової рослини, що дійшла до нас з прадавніх епох.
Серед усіх заповідних ділянок особливо виділяється Угольсько-Широколужанський масив – найбільший осередок будових пралісів у Європі. Південна частина масиву знаходиться у Пенінській зоні стрімчаків, для якої характерна наявність великих блоків вапняку з добре розвинутим карстом. Тут представлені найрізноманітніші підземні карстові об’єкти: печери, гроти, шахти. Колодязі тощо. Тільки на території заповідного масиву їх налічується понад тридцять. Серед них і найбільша печера Українських Карпат – “Дружба”, сумарна довжина ходів якої складає близько одного кілометра. У печері “Молочний камінь” знайдена пізньо-палеолітична стоянка стародавньої людини, яка має величезне наукове значення. Серед надземних вапнякових утворів виділяється унікальний природній міст, відомий під назвою Кам’яного, або Карстового. Для території масивус властиві оригінальні геоморфологічні утвори – вапнякові стрімчаки, висота яких сягає понад сімдесят метрів. Значне багатство неживої природи масиву доповнюється великим різноманіттям живих об’єктів. Поряд з пралісами, на цій території представлено багото рідкісних, реліктових та ендемічних тварин і рослин. Особливої уваги заслуговують різноманітні троглобіонтофауна кальцефільна флора, а також одне з найбільших у Карпатах місце зростань тиса ягідного.
Серед Хустсько-Солотвинської долини на старовинній терасі річки Тиса знаходиться одна з перлин Закарпаття – знаменита “Долина нарцисів”. Ця невеличка ділянка в заплаві річки Хустець є унікальним ботанічним об’єктом, в якому охороняється останній в Європі рівнинний осередок нарцису вузьколистого. Цей середньоєвропейський вид поширений у високогір’ї Альп, Баокан і Карпат. Рівнинна ж популяція, яка існує тут з післяльодовикового періоду і має реліктовий характер, збереглася тільки у цьому місці. Поряд з величезним