той факт, що щороку тисячі туристів користуються туристсько-рекреаційними можливостями Карпатського біосферного заповідника. Для прикладу, у 2003 році заповідник відвідало 32 тис. туристів. Обсяг наданих послуг становив 29 тис. грн. (на 40% більше ніж у 2002 році). Загальна площа ПЗФ Закарпатської області складає 159,2 тис. га.
Як видно з таблиці 5 лідером є Великоберезнянська рекреаційна зона, досить велику кількість балів набрали Міжгірська та Рахівська рекреаційні зони. Інші райони отримали досить низькі бали за даним критерієм, так як на їх території розташовані невеликі за площею природно-заповідні зони та
заказники.
Оцінка культурно-історичних ресурсів
Для розвитку туризму, особливо пізнавального, велике значення мають пам’ятки історії, архітектури та культури. На Закарпатті на порівняно невеликій площі сконцентрована значна частина пам’яток історії, архітектури та культури, добре збереглися звичаї та обряди, оригінальний фольклор, художні промисли, що також підвищує туристичний інтерес і виступає значним рекреаційним ресурсом.
В області висока щільність середньовікових замків – 10 одиниць. Ужгородський, Мукачівський та Чинадіївський за своїм станом є придатними для проведення екскурсій. Інші сім замків менш, але також можуть бути використані для туристично-екскурсійного обслуговування відпочиваючих.
Закарпатська область володіє також значною кількістю пам’ятників дерев’яної народної архітектури XVII-XIX ст., є багато адміністративних, культових і житлових кам’яних споруд VII-VIII ст. на території Закарпаття збережено 118 дерев’яних церков, збудованих упродовж останніх п’яти сторіч. В області на облік взято понад 700 пам’яток історії та культури, в т.ч. понад 100 пам’яток архітектури. Пам’ятки архітектури в області охоплюють період в понад 1000 років і репрезентують всі основні стилі європейської архітектури.
При оцінці історико-культурних ресурсів враховується наявність на території відповідних рекреаційних територій архітектурних пам’яток, пам’яток археології, пам’ятки історії, пам’ятки мистецтва, музеї. Максимальна кількість балів (20) присвоюється рекреаційній зоні, яка, з урахуванням таких
оціночних критеріїв, як атрактивність, історична цінність та доступність історико-культурних ресурсів є лідером за певним видом ресурсу. Шляхом складання пропорції визначалась бальна оцінка інших рекреаційних зон у даній групі. У табл. 7 наведені дані щодо бальної оцінки історико-культурних ресурсів.
Перелік використаних джерел
1. Гайдук А. Оцінка туристичних ресурсів Львівської області та її практичне застосування. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток та екологічна безпека (регіональна політика). Щорічник наукових праць. Випуск 20 / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. С. 200-212. Курортні ресурси України /За ред.. М.С. Лободи. – К.:ТАМЕД, 1999.- 344с. Курортно-рекреаційні зони Закарпаття. Довідник 2000. НПО «Реабілітація». – Ужгород, 2000. – 235с.
2. Копач М.В. Методичні підходи до оцінки рекреаційних територій. Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища в умовах переходу економіки України до ринкових відносин. /Тези доповідей республіканського семінару, м. Івано-Франківськ/. – Львів, 1992. С. 88-89.
3.Крачило Н.П. География туризма. – К. – «Вища школа», 1987. – 208 с.
4. Кічура В. Неповторна лісова казка. // Краєзнавство, географія, туризм. № 39-40. – Ужгород, 2006. С.41-42.
5. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. – 259с.
6. Полюга В., Полюга Д. Аналіз сучасного стану використання матеріально-технічної бази рекреації і туризму у Львівській області//Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. Випуск 11. – Ужгород, 2002. С. 20-22.
7. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. – К. – «Вища школа», 2000. – 222с.