Підсумки діяльності області у сфері зовнішніх відносин свідчать про те, що першочерговими завданнями у найближчий час є заходи, спрямовані на оптимізацію товарної структури міжнародної торгівлі та зменшення її від'ємного сальдо.

Якщо говорити про трудові ресурси, то вони становили 1476,7 тис. осіб (59,3% від загальної кількості населення). У їх скла-ді знижується частка працездатного населення в п працездатному віці. Зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, крім зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку, нарахо-вувалось 1030,3 тисяч, що на 17,6% менше відповідного показника 1990 року. Зайняте населення Одеської області становило 41,3% від загальної його кількості. В області високий рівень безробіття. У 2000 р. він складав 11,8 відсотків до кількості економічно активно-го населення у віці 15-70 років. Найвищий рівень безробіття серед міського населення — 15,8 відсотків (по Україні — 1113,7). Серед чо-ловіків названого віку відповідно 12,1 (11,7), безробіття жінок — 11,4 (11,7), сільського населення — 3,2 (6,8) відсотків.основними віковими групами постійне населення роз-поділяється слідуючим чином: у працездатному віці — 58,6%, на-селення у молодшому працездатному — 19,6 і населення у стар-шому працездатному віці — 21,8%.

Специфіка сучасного виробни-чого потенціалу Одеси визначається особливостями його при-родно-ресурсного потенціалу і транспортною спеціалізацією гос-подарства області.

На початок 2001 року основні фонди Одеської області оцінювались в 42,2 млрд. грн., що становить 5,1% від вартості ос-новних фондів України. З 1991 по 2000 рр. в регіоні проведено ін-дексацію основних фондів, відбувалося зменшення амортизацій-них відрахувань. У структурі основних фондів найбільшу питому вагу має транспорт і зв'язок — 23,5%, промисловість — 17,1, сільське господарство припадає 12,1, будівництво — 1,5, оптова й роздрібна торгівля — 2,4, освіта — 16,5, охорона здоров'я та соціальна допомога — 2,4%.

За 2000 рік в області введені в дію нові основні фонди на суму 1,2 млрд. грн. (5,1% від України), з них 48,7% — у транспорт і зв'язок, 15,3 — у промисловість, 7,3% — у сільське господарст-во. Державні витрати на нове будівництво, реконструкцію, роз-міщення і технічне переозброєння діючих промислових, сільсько-господарських, транспортних, торгових та інших підприємств області становили 845 млн. грн. (6,0% від загальної суми інвес-тицій в основний капітал у країні). Таким чином, інвестиції в ос-новний капітал на одного мешканця порівняно з 1990 р. зменши-лись на 70,5% і становили 340,2 грн., що на 20,0% вище середньо-державного показника.

У загальнодержавному та міжнародному поділі праці Одеська область є індустріально-аграрним регіоном, який спеціалізується на транспортному обслуговуванні.

Серед галузей, які надають послуги, найбільше скоро-чення відбулося у сфері транспорту і зв'язку — на 5,7 процентних пунктів, у житлово-комунальному господарстві — на 2,9, галузі соціально-культурної сфери — на 1,9 процентних пункти. Частка галузей сфери обігу збільшилась з 8,0 до 9,2% .

При раціоналізації територіально-господарських про-порцій пріоритетним у розвитку регіональної структури еко-номіки повинні бути сільське господарство, транспорт і зв'язок, галузі соціальної сфери, збереження промислової орієнтації регіону.

Соціально-економічний розвиток області від-бувається в досить складних умовах розбудови ринкової еко-номіки України, що виявляються в недосконалій структурній політиці держави, невизначеності форм та методів її регулюючо-го впливу, порушенні господарських зв'язків, спаду вироб-ництва, загостренні соціальних протиріч тощо. Економічні про-цеси не супроводжуються відчутними якісними перетвореннями, позитивними структурними змінами, подоланням нагромадже-них за останні роки відтворювальних деформацій та змін у соціальній сфері. У багатьох випадках відбувається поглиблення цих диспропорцій, які потребують негайного усунення.

У стратегії розвитку Одеської області треба надати пріоритет розвитку морегосподарського комплексу — суднобу-дуванню та судноремонту, рибному і портовому господарству, машинобудуванню для АПК, освоєнню нафтогазових родовищ шельфової зони Чорного моря. Важливим напрямом є створення сучасної інфраструктури туризму та оздоровлення.

Необхідною умовою поліпшення соціально-економічно-го стану в регіоні буде структурна перебудова народногоспо-дарського комплексу на принципах взаємоузгодження регіональ-них і загальнодержавних інтересів, спрямування значної частини інвестицій на розвиток перспективних галузей економіки та ок-ремих підприємств, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію.

Одеська область має можливості для розвитку, в тому числі на шляху зміцнення економічних зв'язків з країнами Серед-земномор'я, Близького Сходу, басейну Індійського океану, Дале-кого Сходу, Латинської Америки. Через Дунайську транспортну систему район має вихід до Східної та Центральної Європи, що та-кож сприятиме розвитку міждержавних і міжрегіональних зв'язків.

1.9.Характеристика історико – культурних ресурсів

Культурним центром є Одеса. Це місто має значну кількість культурних пам'яток, пам’ятників видатним діячам культури та мистецтва. В Одесі – дивовижний за своєю красою театр опери та балету, нескінченно довгий, всіяний старими будиночками Французький бульвар. Одеса – "столиця гумору", а її мешканці вважають себе одеситами за національністю. Щороку навесні тут проходить гумористичний фестиваль "Гуморина".

Найцікавіші об’єкти туризму – Троїцька церква 1808 р.; пам’ятник А.Е.Ришельє 1828 р.; Стара біржа 1828–1834 рр.; будинок Морського музею 1842 р.; Одеський театр опери та балету1884–1887 рр.; пам’ятник О.Пушкіну 1888 р.; Мавзолей Інзова 1825 р.; Вірменська і Грецька церкви ХІІІ–ХІV ст.; Білгород-Дністровська (Анкерманська) фортеця ХІІІ–ХV ст.; Підземна церква Св. Іоанна Сучанівського ХІV–ХVІІ ст.; Хрестовоздвиженська церква ХІV–ХVІ ст.; давній курган – с. Усатове; Садиба (палац, частина парку і господарський корпус) – с. Петрівка; Діорама “Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами в 1790 р.”; Миколаївська церква і дзвіниця ХІІІ–ХVІІІ ст.; Церква Різдва 1822 р.; багато історико-краєзнавчих, літературних, художніх музеї.

Розділ ІІ. Характеристика області, як туристичного комплексу

2.1. Рекреаційні центри

Рекреаційні центр – це окремий населений пункт з набором рекреаційних закладів або окремих об’єктів.

В даній області сформувалися такі рекреаційні центри, як:

Одеса;

Білгород – Дністровський;

Кароліно – Бугаз;

та