в Українських Карпатах визначається природними властивостями їх ландшафтів — з одного боку, та характе-ром господарської діяльності — з другого, тому наукове обгрунтування шляхів її поліпшення потребує широкого застосування географічного підходу. Розробка загаль-ної концепції еколого-геогра-фічних досліджень природокористування в Україні, основи якої викла-дені в працях О.М.Маринича, Л.Г.Руденка, В.М.Пащенка, П.Г.Шищенка, М.Д.Грод-зинсь-кого Г.І.Швебса, В.О.Бокова, І.П.Ковальчука та інших, створює наукову базу для детального аналізу екологічних проблем її регіонів.
Еколого-географічні дослідження в Українських Карпатах традицій-но були пов’язані з вивченням негативних стихійних явищ – гідро-метеорологічних, геоморфологічних тощо. Водночас в останні роки в регіоні з системних позицій активно розробляються біологічні (тут особливо слід відзначити плідну працю співробітників Інституту екології Карпат НАН України), геомор-фологічні, геологічні, суспільно-геогра-фічні, а також ландшафтознавчі аспекти проблем екології людини. Такі дослідження мають переважно локалізований характер, зосереджені в окремих районах, тоді як загальна картина екологічної ситуації в Українських Карпатах залишається до кінця не з’ясованою. Ось чому особливо зростає актуальність середньомасштабних еколого-геогра-фічних досліджень, які б дали змогу проаналізувати екологічні умови по всій території регіону в цілому, що важливо для розробки загальної стратегії його стійкого розвитку.
Значні перспективи у вирішенні екологічних проблем гірських країн пов’язані із застосуванням ландшафтознавчого підходу і організацією на цій основі еколого-ландшафтознавчих досліджень. Як відомо, з геогра-фічної точки зору навколишнє природне середовище — це високо організована ієрархічна система ландшафтних комплексів, які характери-зуються певними закономірностями просторово-часової органі-зації, специфічними властивостями, по-різному реагують на антропогенні навантаження і відзначаються своєрідністю екологічних умов. Тому саме ландшафтознавчий підхід дає змогу всебічно проаналізувати стан природного середовища людини і намітити шляхи його поліпшення. При цьому потребують розробки, перш за все, сама стратегія еколого-ландшафтознавчих досліджень у горах і передгір’ях, програма та методика їх проведення, а також технологія аналізу одержаних даних.
Еколого-ландшафтознавчі дослідження, на нашу думку, близькі за змістом до ландшафто-екологічних, але не тотожні їм. Перші відзна-чаються прикладною орієнтацією і спрямовані на вирішення екологічних проблем, проблем навколишнього середовища на основі ландшафто-знавчого підходу, тому їх основним екосуб’єктом є людина. Другі, специфіка яких зумовлена екологічним підходом до вивчення геосистем, ландшафтних комплексів, їх компонентів і властивостей, охоплюють значно ширше коло вирішуваних загальнонаукових і прикладних питань, характеризуються варіантоцентричністю, багато-суб’єктністю, а також поліструктурністю об’єкта і предмета досліджень
Короткий огляд ландшафтознавчих досліджень
екологічних проблем Українських Карпат
Українські Карпати — унікальний природно-господарський регіон України площею понад 37 тис. км2 і чисельністю населення близько 3,6 млн. чол., який охоплює гірську та передгірську частини Закарпатсь-кої, Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Північно-східна межа його проходить по ріках Завадка, Верещиця, Дністер, Во-рона і Прут.
Ландшафтознавче вивчення Українських Карпат, яке триває уже майже півстоліття, завжди було спрямовано на вдосконалення практики господарювання в регіоні (Геренчук, 1955, 1964, 1966, 1968, 1978, 1981; Цись, 1957, 1967; Койнов, 1957, 1964, 1973; Воропай, Куниця, 1966; Міллер, 1972, 1974, 1980, 1990, 1993; та ін). Наявний досвід стосується обгрунтування ландшафтознавчих принципів раціонального природоко-ристування (Воропай, Куниця, 1966; Геренчук, 1968; Міллер, 1974, 1980), розробки заходів боротьби з негативними стихійними явищами (Міллер, 1966, 1974; Міллер і ін., 1969, 1970; Геренчук і ін., 1971; Оліферов, 1984; та ін.), організації заповідної справи (Міллер і ін., 1990, 1993, 1996), моніторингу навколишнього природного середовища (Міллер, Мельник, 1993; Кукурудза і ін., 1995; Волошин, 1998) тощо.
Загострення в останні десятиліття екологічних проблем Українських Карпат, зумовлене нераціональним веденням лісівництва, полонинського господарства, гірничовидобувних робіт, спонукало до еколого-ландшафтознавчих досліджень. Важливою їх передумовою було вивчення антропогенних змін у ландшафтних комплексах і їх екологічних наслідків (Койнов, 1960; Міллер, 1963; Воропай, Куниця, 1966; Трохимчук, 1968; Коржик, 1992; та ін.) Найбільший доробок на сьогодні пов’язаний з ландшафтознавчим вивченням негативних стихійних явищ, таких як ерозія, селі, зсуви, паводки, вітровали, буреломи, лісопатологічні явища тощо. В результаті з’ясовано загальні закономірності територіального поширення цих явищ, розроблено методику їх ландшафтознавчого картографування і аналізу, накреслено заходи щодо їх стабілізації і уникнення (Геренчук і ін., 1971; Міллер, 1966, 1974, 1980; Оліферов, 1984; Кратко, 1984; Третяк, 1977; Федірко, 1988; і ін.).
Окремо слід звернути увагу на геохімічний напрям в еколого-ланд-шафтознавчих дослідженнях Українських Карпат, що стосується вивчен-ня екологічних наслідків забруднення ландшафтів шкідливими хімічними речовинами, основи якого закладено В.М. Гуцуляком (1994). В останні роки активно проводяться ландшафтознавчі дослідження спрямовані на вирішення конкретних екологічних проблем, зумовлених осушувальними меліораціями у Передкарпатті (Кратко, 1984, 1987), веденням полонинсь-кого господарства і антропогенною динамікою верхньої межі лісу (Байцар, 1994), прокладанням та експлуатацією магістральних трубо-проводів (Біланюк, 1998) тощо та з моніторингом навколишнього при-род-ного середовища (Мельник, 1991; Волошин, 1998).
Проведені дослідження стосуються здебільшого окремих сторін, аспектів екологічної ситуації в тих чи інших районах Українських Кар-пат, що звичайно недостатньо для оцінки екологічних умов у регіоні в цілому. Ось чому існує необхідність аналізу всієї сукупності еколо-гічних чинників і проведення синтетичного інтегративного оцінювання екоситуації в регіоні на базі ландшафтознавчого підходу. Науково-методичною основою таких досліджень може бути концепція еколого-ландшафтознавчого аналізу, яка знайшла подальший розвиток у цьому дослідженні.
Науково-методологічні основи еколого-ландшафтознавчого аналізу
З використанням географічного підходу, теоретичних положень і методів географії до вирішення екологічних проблем людини пов’язаний процес екологізації географії (Герасимов, 1980), розвиток еколого-географічних досліджень (Руденко і ін., 1990, 1995; Ісаченко, 1990, 1993, 1995), екологічних напрямів у географії (Касімов, 1998). Одним із напрямів еколого-географічних досліджень є дослідження еколого-ландшафтознавчі, суть яких полягає у застосуванні ландшафтознавчого підходу до розв’язання проблем взаємодії людини з навколишнім природним середовищем. Такі дослідження передбачають аналіз і оцінку забруднення ландшафтів (Глазовская, 1972; Гуцуляк, 1994; Малишева, 1998), комплексне вивчення екологічних ситуацій