Через потужний техногенний вплив посилилася загроза "парнікового ефекту". Так, зараз на Землі щороку спалюють приблизно 2 млрд. вугілля. Через це в атмосферу викидаються мільярди тон вуглекислого газу. Наземні рослини не встигають переробляти таку величезну кількість вуглекислого газу. Тому він швидко накопичується. При таких темпах спалювання органічного палива очикується, що в 2010 р. викиди вуглекислого газу досягнуть 10 млрд. тон. В таких умовах проявиться "парніковий ефект", при якому атмосфера буде безперервно нагріватися. Водночас, вміст кисню в атмосфері буде неухильно падати.

Отже, на жаль, людина проявила себе як руйнівна геологічна сила. Ідея В.Вернадського і Т. де Шардена про ноосферу як етап розумного впливу людини на природу, про можливість злиття науки, суспільного розвитку і державної політики, про світ без війн і екологічних проблем проявляє себе як важливий світоглядний орієнтир в сьогоденному прагненні людства розв"язати екологічні проблеми.

3. Екологічне значення заповідників.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об єкти, якы мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність та виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
До природно-заповідного фонду належать:

1. природні территорії та об'єкти - природні та біочферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки, заказники, памятники природи, заповідні урочища;

2. штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-памятники садово-паркового мистецтва.

Правові основи організації, охорони,ефективного використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян із зазначених питань. Території природних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю народу України. Регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, заповідні урочища можуть перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися в природоохоронних ,науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.
На землях природно-заповідного призначення забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об 'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільвим призначенням.
Громадяни України мають такі права:

· брати участь в обговоренні прєктів законодавчих актів з питань розвитку заповіднї справи, формування природно-заповідного фонду;

· брати участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та ефективного використання, запобігання негативного впливу на них господарської діяльності;

· вносити пропозиції про включення до складу природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та об єктів;

· ознайомлюватися з територіями та об єктами природно-заповідного фонду, здійснювати інші користування з додержанням встановленних вимог щодо заповідного режиму;

· брати участь у здійсненні громадського контролю за охороною заповідних територій та об' єктів, вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони територій та об 'єктів природно-заповідного фонду.

Законодавством України можуть бути визначені і інші права громадян з питань охорони та використання територій і об 'єктів природно-заповідного фонду.
Заслуговує на увагу правовий режим територій та об 'єктів природно-заповідного фонду України. Він визначається з урахуванням їх классифікації та цільвого призначення.
Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, визначення природних процесів і явищ ,що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об єктів на їх территорії, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього приролдного середовища, розробка на їх основі прирродоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.
На природні заповідники покладається також координація і проведення наукових досліджень у регіоні.
На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, порушує природний розвиток процессів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об 'єкти.
Зокрема забороняється: будівництво споруд, шляхів сполучення, мережних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, стоянка автотранспорту, прогін домашніх тварин, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 м над землею; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення грунтового покриву та гідрологічного режиму, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, випасання худоби, виловлення і знищення звірів і птахів, порушення умов їх оселення тощо. Біосферні заповідники - це природоохоронні науководослідні установи міжнародного