Боберка

Село Боберка було засноване у 1537 р. краківським воєводою Петром Кмітом над притокою Сяну р. Боберка. Перші тризрубні церкви бойківського типу у Бобер-ці були споруджені протягом XVI - XVII ст.

У1913 р. в Боберці Долішній була спорудже-на церква Св. арх. Михайла, в якій зберег-лися запрестольна ікона Покрови Пр. Бого-родиці (1759 р.) та „Євангеліє" львівського друку 1743 р. У Боберці Горішній в 1914 р. була споруджена церква Вознесення Гос-поднього, де зберігаються церковні кни-ги львівського друку, датовані 1623 і 1737 pp.У Боберці було велике муроване дворище (зараз тут знаходиться школа) і парк XIX ст., у селі збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, млин, старі мости, є багато придорожніх капличок та хрестів.

В околиці села є кам’яні розсипи та оліготрофне болото. На відмінно від інших прикордонних сіл ,населення Боберки не постраждало внаслідок операції “очищення прикордонної смуги”, проведеної СРСР після 1939р.

В околицях села є кам'яні розсипи та олі-готрофне болото. На відміну від інших прикордонних сіл, населення Боберки не постраждало внаслідок операції „очищення прикордон-ної смуги", проведеної СРСР після 1939 р.

Шандровець

Село Шандровець було засноване до 1580 р. над правою притокою Сяну р.Ріка. У XVI ст. село належало родині Кмітів, у XVII ст. - Тарнавським, Фредрам та Мнішкам. Пер-ша тризрубна церква бойківського типу в Шандровці була споруджена до 1589 р. У церкві збереглися фрагменти старого іконостасу XVIII ст. та літургійні книги львівського друку XVII ст.

У селі добре збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова та пилорами, залишки насипу для вузькоколійки, є багато придорожніх капличок та хрестів. Між Шандровцем і Верхньою Яблунькою проходить Головний Європейський вододіл.

Верхня Яблунька

Село Верхня Яблунька (Яблінка Вижня, Яблінка Дубова) було засноване над при-токою Стрия р. Яблунька у 1559 р. на під-ставі привілею короля Зигмунта Августа, наданого братам Михальовичам - солтисам із с. Прислуп. З 1796 р. тут була невелика німецька колонія. Перша дерев'яна церква у В.Яблуньці була споруджена у 1568 р., поблизу неї, у 1788 р., зведено новий храм бойківського типу - церкву Собору Пр.Борогодиціня. На піддашші храму знаходяться ікони, які походять із неіснуючих на даний час сіл -Тернави Вижньої, Тернави Нижньої та інших.

Тут збереглися традиційні дерев'яні бойківсь-кі забудови й загорожі, пилорами, мости, є багато придорожніх капличок і хрестів. У В.Яблунці в 2000 р. споруджено право-славну церкву. Між селами В.Яблунька і Шандровець проходить Головний Євро-пейський вододіл.

Нижня Яблунька

Село Нижня Яблунька (Яблінка Нижня, Яб-лінка Чернецька) було засноване над при-токою Стрия р. Яблунька у 1522 р. на під-ставі привілею краківського воєводи Петра Кміта, наданому Грічу Валашчіну Тарнавсь-кому. Протягом 1820-1830 рр було зведено муровану церкву Пре-ображення Господнього (пам'ятка архітек-тури), яка збереглася до сьогодення. У селі, поблизу із залізничною стан-цією, в 1911 р була споруджена дерев'яна римсько-католицька; каплиця (знищена в 1975 р.). Перед 1-Ю світовою війною через Н.Яблуньку проходила унікальна підвіс-на дорога для транспортування деревини з Борині. До цього часу тут збереглися фрагменти несучої конструкції цієї дороги.

Нижній Турів

Село Нижній Турів (Турочка Матенчина, Турочки Нижні) було засноване над при-токами р.Яблунька - р.Писана та потоками Ясен і Рощен у 1556 р. на підставі при-вілею королеви Ізабелли, наданого солти-сам Павлу Івашковичу і Теодору Ячковичу. Це доручення у 1567 р. було підтвердже-не грамотою короля Сигізмунда Августа. 1914 р., було побудовано церкву Успення Пр.Богородиці в неоукр'аїнському стилі. У ній зберігаються ікона XVIII ст. та Євангеліє львівського друку XVII ст. У селі збереглися традиційна дерев'яна бойківсь-ка забудова й загорожі, старі мости, є бага-то придорожніх капличок і хрестів.

Верхній Турів

Село Верхній Турів (Турочки Вижні, Туроч-ка Ступосянська, Турочка Регаліє) було засноване над притокою р.Яблінька - пото-ком Сколабан у 1556 р. на підставі привілею королеви Ізабелли. У 1890 р. було збудовано церкву Св.Пантелеймона латинізованого типу. В ній збереглися літургійні книги XVIII ст. та іконостас початку XX ст.

У селі практично всі будинки побудовані з дерева, збереглася традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі з початку XX ст., старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Сянки

Село Сянки (Сянське) було засноване до 1580 р. краківським воєводою Петром Кмітом над витоками р. Сян. Протягом XVII-XIX ст. у Сянках були збудовані три дерев'яні церкви бойківського типу, дві з яких (1645 і 1703 рр.) були продані на Закарпаття у села Кострино та Сіль, де збереглися до сьогодення. Через село вже у 70-х роках XIX ст. проходила залізнична колія, яка з'єднала Ужгород із Перемишлем та Львовом, а у 1904 р. тут було побудова-но залізничну станцію. Перед II світовою війною у селі було 10 будинків відпочинку, 6 пансіонатів та 3 туристичних притулки, у яких можна було розмістити майже дві тисячі відпочиваючих, тут також були театр, бібліотека, тенісні корти, лижний трамплін, санна траса і метеорологічна станція.

Частину Сянок називають „Ропою" (тут ко-лись добували сіль). У 90-х роках XX ст. у Сянках було споруджено дві церкви -греко-католицьку Св.Юрія (1993 р.) та православну Вознесіння Господнього (1996 р.).

Біля села знаходиться військовий цвинтар і кілька могил часів 1-ї світової війни, тут збереглися традиційна дерев'яна бойківська забудова й загорожі, пилорами, старі мости, є багато придорожніх капличок і хрестів.

Ужоцький перевал

Ужоцький перевал (852 м н.р.м.) локалізо-ваний на Європейському Вододільному хребті, поблизу кордону між Ужанським НПП та РЛП „Надсянський", а також межі між українською та польською