Завдяки старим деревам у горах можна зустріти мешканців тайги, наприклад, жовна чорна (Dryocopus martius) або горіхівку (Nucifraga caryocatactes). А завдяки великій кількості дуплистих дерев можна побачити дуплогніздників.

Рослинний світ

Рослинність класифікують на дерев’янисту і трав’янисту. Вона поділяється на висотні яруси і виділяється ще неярусна рослинність.

За наявністтю стовбура і характером галуження дерев’янисту рослинність ділять на три групи:

Дерева - Головна вісь добре виділяється, утворюючи стовбур. Гілки розміщенні у вищій частині і утворюють крону.

Чагарники - головна вісь не виражена і не утворює стовбура. Галуження починається біля кореневої шийки, а бокові гілки сягають розмірів центрального стебла.

Ліани - дерев’янисті рослини з виткими стеблами, котрі для свого росту та розвитку потребують опори.

Розміри головних стебел дерев (Карпат) коливаються від 10 см. (полярні верби) до 65 м. (ялина звичайна або дугласія зелена). Для порівняння привидемо приклад стовбура екваліптів в Австралії - 150 м. А самою довгою дерев’янистою рослиною є пальма-ліана ротонгія - 300 м.

За висотою у стиглому віці дерева ділять на 5 категорій (величин):

1. Дуже високі - 40,1 м і вище (дугласія зелена);

2. Дерева першої величини - 26-40 м. (сосна звичайна);

3. Дерева другої величини - 16-25 м. (груша лісова, граб);

4. Дерева третьої величини - 7-15 м. (яблуня лісова, клен польовий);

5. Дерева низькі або деревця - до 7 м. (фістажка справжня).

Чагарники поділяються на три категорії:

1. Високі - 2,6 м. і більше (ліщина звичайна, гордовина);

2. Середньої висоти - 1,0-2,5 м. (айва звичайна, барбарис звичайний);

3. Низькі - до 1,0 м. (яловець козацький, вовче лико).

Ширина крони дерев тісно пов’язані з їх висотою. Дерева першої величини мають широку крону (10 м. і більше у діаметрі). Другої величини - середніх розмірів (5-10 м.), а третьої величини - вузьку крону (2-5 м.)

У деревно-чагарникової рослинності розрізняють три основні органи: *

Корінь *

Стебло *

Листок

Інші органи (бруньки, квіти, плоди, бульби, насіння) утворюються шляхом об’єднання і видозмін основних органів. Кожний із головних органів виконую специфічну функцію.

Корінь - служить для прикріплення рослини до субстрату, для всисання води і розчинених у ній поживних речовин. Головний корінь росте завжди вниз. Бокові корені першого або другого порядку ростуть похило або горизонтально. Корені інших порядків ростуть в різні сторони. Вся різноманітність коренів зводиться до двох типів: *

Стрижневий *

Мичкуватий

Типи кореневої системи залежить від виду рослин і умов виростання.Стебло (стовбур) - виконує ряд функцій: *

Несе на собі і розподіляє листки, квіти, плоди; *

Проводить воду і мінеральні солі від коренів до листків і органічні - від листків до коренів; *

Здійснює твірну функцію.

Збільшення розмірів стовбура відбувається за рахунок діяльності мерисистеми і камбію.

Листки - виконує функцію: *

Фотосинтезу, в результаті чого утворюються органічні рослини, які потрібні для побудови рослини; *

Газообміну (дихання рослин, поглинання вуглекислого газу і виділення кисня); *

Випаровування води

Змінюючись, листок стає органом, зв’язаним із статевим розмноженням.У зв’язку із такими різними функціями і різноманітністю умов виростання дерево-чагарникової рослинності, листки мають різну форму. Тому вони використовуються як ознака, за котрою розрізняють окремі їх види. Листки мають короткий термін росту і життя - один рік. Лише у вічнозелених рослин життєдіяльність листків складає кілька років.

Основні аспекти рекреаційно-наукового дослідження парку

В 1983 році з метою охорони високопродуктивних корінних ялицево-букових та букових лісів цей край було оголошено Сколівським лісовим заказником республіканського значення. У лютому 1999 року згідно з Указом Президента України в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області у басейнах р. Стрий та її притоки Опір на площі 35 684 га (з них 24 702 га у постійному користуванні парку, 10 982 га - землі інших користувачів) був утворений національний природний парк "Сколівські Бескиди". Він дасть змогу зберегти ландшафти західної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. За фізико-географічним районуванням парк розташований у межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескид, займає північні макросхили останніх з абсолютними висотами від 600 до 1200 м. Основні хребти простягаються з північного заходу на південний схід і розчленовані на окремі вершини верхів’ями численних потоків. Переважають ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійного денудаційного лісистого середньогір’я. В геологічному відношенні - це Скибова та Кросненська тектонічні зони, які складені осадовими породами крейдового та палеогенового віків і представлені переважно вапнистим пісковиковим флішем, що накладає певний відбиток на характер ґрунтового та природного рослинного покриву. На північному заході хребет Сколівських Бескид межує з хребтом Парашки з найвищою вершиною (гора Парашка) 1268 м. Внутрішня частина Сколівських Бескид межує із Стрийсько-Санською верховиною.

Клімат парку м’який, помірно теплий і вологий. Зима з частими відлигами при температурі від 0 до + 5 °С. Тривалість вегетаційного періоду становить 180 днів. Середня температура січня - 4,5-6 °С, липня +15,6-18,0 °С при максимальній + 30 °С і мінімальній - 31 °С. Опадів випадає 800-1100 мм на рік. Середня висота снігового покриву становить 39 см.

У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті ґрунти, сприятливі для росту досить численних видів, з яких лише судинних рослин налічується близько 600 видів (понад