На першому етапі гігієнічного нормування вмісту хіміч-них речовин у воді водойм на підставі літературних джерел, даних про-ектних та інших організацій потрібно зібрати таку інформацію про речовину: назва, синоніми, ступінь чистоти, вміст побічних продук-тів, поширеність у природі, особливості виробництва та використання, концентрації у природних і стічних водах, параметри токсичності тощо. Важливе значення мають фізико-хімічні властивості хімічної речовини, такі як зовнішній вигляд, емпірична формула, молекуляр-на маса, відносна густина при 20 °С, розчинність (у воді, жирах, органічних розчинниках), стійкість до окиснення, полімеризації, гідролізу та інші перетворення, які можливі у воді.

Знання фізико-хімічних властивостей речовини дозволяє відпо-вісти на запитання про потребу її нормувати, коли вона мало- або не-розчинна у воді і коли ця речовина, як правило, зустрічається у воді водойм у незначних концентраціях.

Вивчення стабільності хімічної речовини може дати відповідь на запитання про умови самоочищення води водойм від шкідливих хімічних речовин промислових і стічних вод, що дуже важливо при визначенні умов випуску стічних вод у водойми. Стабільність хімічної речовини — це її властивість зберігатись без зміни хімічної структури і фізико-хімічних властивостей у воді водних об'єктів. Виявляється вона за періодом піврозпаду або іонного розпаду.

Вивчення впливу хімічних речовин на загальний санітарний ре-жим водойм («а їх самоочищення від побутового забруднення з урахуванням мінералізації та нітрифікації органічного забруд-

Комплексне гігієнічне спостереження б районі нижче спуску про-мислових стоків у водойми: санітарний режим водойм,їх само-очищення від шкідливих речоіин, характер використання водойм, їх бплиб на здоров'я і санітарні умови життя населення

Комплексна оцінка результатів проведених досліджень,вста-новлення лімітуючої ознаки шкідливості та гранично допустимої концентрації для хімічної речовини, що вивчалась

Це дуже важливий показник, бо, маючи різну стабільність, хі-мічні речовини по-різному проявляють себе у воді. Так, є речовини, які, проникаючи у воду водойм із стічними водами, не розпадаються і збе-рігають свої хімічні властивості протягом довгого часу. Деякі високостабільні та надзвичайно стабільні речовини не дозволяється ски-дати у водойми. Це можна зрозуміти на прикладі ДДТ, що має високу стабільність і токсичність, які не підлягають ніяким змінам під час перебування пестициду у воді. Навпаки, ця речовина накопичується у воді і проявляє свої токсичні властивості. У зв'язку з цим в Україні заборонено виробництво та використання ДДТ у народному госпо-дарстві.

Крім того, під час вивчення стабільності хімічних речовин у воді визначають чинники, що впливають на можливе самоочищення води від сполук, які вивчають: хімічне та біологічне окиснення, гідроліз, температуру, рН, інтенсивність аерації, ферментативну активність сапрофітної мікрофлори, швидкість течії тощо. Експериментальним шляхом встановлюють здатність речовин до перетворення та ступінь впливу утворених продуктів на органолептичні властивості води, а та-кож м'ясо риби, чинники, від яких залежить цей вплив. Відомо, що, надходячи у водне середовище, хімічні речовини під впливом при-родних процесів самоочищення або внаслідок застосування методів очистки стічних вод, водопідготовки та кип'ятіння, приготування стра-ви можуть зазнавати трансформації (зміни хімічної структури, фізико-хімічних властивостей і біологічної активності), деструкції (розпаду хімічної речовини у водному середовищі до більш простих продуктів) або біотрансформації (модифікації структури молекули речовини у процесі її метаболізму в організмі). Процеси трансформації й інші перетворення хімічних речовин у воді відбуваються значно активніше, ніж в інших об'єктах навколишнього середовища. З лі-тератури відомі хімічні речовини, які внаслідок гідролізу утворюють так звані метаболіти, високотоксичні сполуки. Так, з малотоксичного уротропіну за звичайних уіиов при гідролізі утворюється більш ток-сична порівняно з уротропіном синильна кислота.

Як правило, для визначення стабільності хімічних речовин вико-ристовують аналітичні методи дослідження. Якщо немає методики визначення хімічної речовини у водному середовищі або вона не чутли-ва, використовують опосередковані методи, наприклад визначення в ди-наміці (протягом 7—10 днів) запахів або присмаків води.

На другому етапі гігієнічного нормування вмісту хіміч-них речовин у воді водойм вивчається їх вплив на санітарний режим водойм. Кінцевою метою цього етапу є визначення порогової концентрації за загальносанітарною ознакою шкідливості хімічної речовини

У воді.

Під загальносанітарною ознакою шкідливості хімічної речовини ; у воді слід розуміти таку ознаку, яка характеризує зміни показників ^якості води, що визначають природне самоочищення водойм від орга-нічного забруднення. За порогову приймається та максимальна кон-їцентрація (мг/дм3) хімічної речовини у воді, яка не порушує процеси цприродного самоочищення водойм.

Самоочищення водойм є складним біологічним (біохімічним) процесом, обумовленим нормальною життєдіяльністю біоценозу .

Експериментальні дослідження з вивчення впливу хімічних речо-вин на санітарний режим проводять тільки на річковій воді. При плануванні досліджень потрібно забезпечити створення стандартних (однакових) умов проведення дослідів. Для цього беруть 3—4 концен-трації хімічної речовини, яку вивчають, вносять у дослідні вегетаційні посудини (наприклад, акваріуми) з річковою водою, одна з яких є контрольна, тобто без хімічної речовини, що вивчають. З посудин відбирають проби води і в динаміці визначають рН, БСК» перманга-натну окисність, розчинний кисень, азот амонійних солей, азот нітри-тів і нітратів, мікробне число (загальну кількість сапрофітних мікро-організмів), тобто показники, що характеризують І та II фази міне-ралізації органічних забруднень. На підставі одержаних результатів будують графіки залежності того чи іншого показника мінералізації органічних забруднень від концентрації хімічної речовини і часу спостереження. Дослід потрібно повторювати 2—3 рази. Дослід вва-жається завершеним, якщо вплив хімічної речовини, що вивчають, на І і II фази мінералізації органічних забруднень не перевищуватиме 10—15 % порівняно з контролем. Максимальна концентрація хі-мічної речовини у воді, при якій вплив на процеси самоочищення во-дойми від органічних забруднень не перевищує 10—15 % порівняно з