У 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС в об’єкті “Укриття” зберігаються радіоактивні та ядерні матеріали, які утворились внаслідок аварії на 4-му енергоблоці.

Підприємства по видобутку та переробці уранової руди знаходяться у
Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях і належать до виробничого об’єднання “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Видобування уранової руди в Україні, головним чином, провадиться на 3-х виробничих майданчиках: Жовтоводському, Кіровоградському та Смолінському рудниках. Але збагачення уранової руди в Україні не відбувається, так як не має необхідних підприємств. Видобуту уранову руду Україна експортує за кордон, зокрема в Росію, де збагачується. Збагачена руда повертається назад в Україну, де і використовується як паливо для АЕС.

Україна належить до країн з дуже розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання у багатьох сферах господарства і наукової діяльності. На даний час існує кілька тисяч підприємств та організацій
(тільки по місту Києву їх близько 400), які використовують понад десятки тисяч джерел іонізуючого випромінювання.

Проблема поводження з відпрацьованим ядерним паливом в Україні гостро постала в зв’язку з порушенням традиційної практики відправлення відпрацьованих тепловидатних збірок в Росію на переробку та захоронення.

Основними виробниками радіоактивних відходів і місцями їх концентрації на сьогодні є:

. АЕС (відпрацьоване ядерне паливо та експлуатаційні радіоактивних відходів);

. урановидобувна і переробна промисловість;

. медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації;

. українське державне об’єднання “Радон”;

. зона відчуження Чорнобильської АЕС .

85-90% радіоактивних відходів України є низько- і середньоактивними.
Високоактивні радіоактивні відходи, в основному, накопичуються на атомних електростанціях у спеціальних сховищах.

Головними осередками накопичення найбільшої кількості високорадіоактивних відходів в Україні є атомні станції, на яких здійснюється їх часткова первинна переробка та тимчасове зберігання. На атомних електростанціях не існує повного циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил (ОСП) та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки
(НРБУ-97), що призводить до нераціонального використання сховищ та збільшує ризик радіаційних аварій.

Основні санітарні правила (ОСП) роботи з джерелами іонізуючого випромінювання включають:
. вимоги до розміщення установок з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючого випромінювання;
. вимоги до організації робіт з ними;
. вимоги до поставки, обліку та перевозу;
. вимоги до роботи з закритими джерелами;
. вимоги до опалення, вентиляції та пило-, газоочистки при роботі з джерелами;
. вимоги до водозабезпечення і каналізації;
. вимоги до збору, видаленню та знешкодженню відходів;
. вимоги до змісту й дезактивації робочих приміщень та обладнання;
. вимоги по індивідуальному захисту та в власної гігієни;
. вимоги до проведення радіаційного контролю;
. вимоги по попередженню радіаційних аварій та ліквідацій їх наслідків.

Одне з найбільш хвилюючих питань ядерного паливного циклу – це питання розміщення і збереження радіоактивних відходів.

За агрегатним станом радіоактивні відходи поділяються на слідуючи види: рідкі, тверді та газоподібні.

По фізичним та хімічним властивостям рідкі радіоактивні відходи класифікуються:
. на гомогенні та гетерогенні;
. на органічні (масла, емульсії масел у воді);
. на неорганічні.

Тверді радіоактивні відходи класифікуються в залежності від:
. ступеню радіоактивного зараження – на групи I, II та III;
. фізичної природи – на горючі та негорючі;
. методу переробки – на ті, що піддаються пресовці, що підлягають спалюванню, що підлягають переплавці, що підлягають подрібненню та ті, що не переробляються.

Тверді радіоактивні відходи повинні бути класифіковані в залежності від:
. кількості і типу активності та радіонуклідного вмісту – на відходи низького рівня(нижче 1* 10-5 Ки/л), проміжного рівня (від 1* 10-5 до 1

Ки/л) і високого рівня (1 Ки/л і більше);
. методів переробки – на ті, що піддаються пресовці, що підлягають спалюванню, що підлягають переплавці, що підлягають подрібненню та ті, що не переробляються
. пожежної безпеки – на горючі та негорючі.

Найбільш важливе питання - це питання про високорадіоактивні відходи.
У роботі з ними існують два різних підходи: перший полягає в переробці вичерпаного палива для виділення високорадіоактивних відходів і їхня переробка та поховання, а другий – це в пряме поховання високорадіоактивних відходів.

При "спалюванні" ядерного палива в реакторних установках утворюються продукти розпаду, це, наприклад, такі як ізотопи барію, стронцію, цезію, йоду, криптону і ксенону (Ba, Sr, Cs, I, Kr, і Xe). Багато з ізотопів, що утворюються, накопичуються в межах самого палива. Вони високорадіоактивні, і відповідно, недовговічні.

Ці атоми формуються з частини палива, що розпадається, а ізотопи плутонію Pu-239, Pu-240 і Pu-241, а також і деякі ізотопи інших трансуранових елементів, які формуються з атомів U-238 в активній зоні ядерного реактора при поглинанні ними нейтронів з наступним бета-розпадом.
Усі ці ізотопи радіоактивні і крім плутонію, що розпадається, який
"спалюється", залишаються у вичерпаному паливі, коли його видаляють з реактора. Більшість трансуранових ізотопів формує довгоживучу частину високорівневих відходів.

Іншим фактором у роботі з відходами є час, протягом якого вони залишаються небезпечними. Цей час залежить від видів радіоактивних ізотопів, що містяться в них, і характеризується періодом напіврозпаду цих ізотопів. Період напіврозпаду – це час, протягом якого даний радіоактивний ізотоп утрачає половину своєї активності. Після чотирьох періодів напіврозпаду рівень активності знижується в 16 разів, а після восьми – у
256 разів.

Різні радіоактивні ізотопи мають періоди напіврозпаду від часток секунди до мільйонів років. Радіоактивність зменшується згодом унаслідок розпаду ізотопів і перетворення їх у стабільні, не радіоактивні елементи.

Швидкість розпаду ізотопів обернено пропорційна їхньому періоду напіврозпаду: чим менший період напіврозпаду, тим швидше дані ізотопи розпадаються. Отже, чим вище