У зв’язку з тим, що мінеральні сполуки фосфору розчиняються дуже швидко, а тому майже недоступні рослинам, останні використовують легкодоступні форми фосфору, які утворюються із органічних решток рослин і тварин. На доступність фосфору для рослин впливає чимало факторів середовища. Наприклад, у лужному середовищі фосфат-іони легко з’єднуються з натрієм або кальцієм, утворюючи нерозчинні сполуки. У кислому ж середовищі фосфат перетворюється в добре розчинну фосфорну кислоту.

2.4. Кругообіг сірки

Традиційні моделі кругообігу сірки свідчать, що близько 50% сірки з’являється в атмосфері за рахунок її біологічних перетворень наземними і водними екосистемами. Вважається, що внаслідок мікробіологічних процесів у цих природних екосистемах сірка вивітрюється у вигляді сірководню.

Відомо, що мікроорганізми продукують сірководень в основному двома шляхами: відновлення сульфатів і розкладом органічної речовини. Бактерії відновлювачі сульфатів частково заселяють болота та погано дреновані землі. Вони й використовують сульфати як кінцевий приймач електронів. Друга група мікроорганізмів надзвичайно численна і різноманітна, включає аероби, анаероби, термофіли, психрофіли та гриби-актиноміцети, бактерії, які розкладають органічні сполуки і вивільнюють сірководень.

Рослини поглинають сірку у вигляді розчину сульфатів. Подальший розклад тварин і рослин і виділення тварин призводить до вивільнення сірчистого газу і повернення сульфатів у ґрунт або воду. У кругообігу сірки головну роль відіграють два види спеціалізованих бактерій, один із яких перетворює певну частину сірководню в сульфати, а інший вивільнює сірководень із сульфатів.

3. Біотичні фактори

Біотичні фактори – це фактори, які відбивають взаємодію між різними організмами, що населяють відповідне середовище. Розрізняють два типи таких взаємодій: а) гомотипові реакції, тобто взаємодія між організмами одного виду і б) гетеротипові реакції, де взаємодіють особини різних видів.

3.1. Типи гетеротипових реакцій

Вплив особин одного виду на особини іншого виду може бути нульовим, сприятливим або ж несприятливим. Вивчення цих стосунків дало можливість виділити декілька характерних комбінацій: нейтралізм, конкуренція, мутуалізм, коменсалізм, аменсалізм, паразитизм і хижацтво.

Нейтралізм – це нульовий варіант стосунків, коли обидва види незалежні і не впливають один на одного.

Конкуренція – це негативний вплив одного виду на інший. Обидва види називають конкуруючими ( за живлення, місця відкладання яєць, укриття). Конкуренція в широкому розумінні – це взаємодія, яка зводиться до того, що один організм споживає ресурс , який міг би бути доступнимдля іншого організму.

Мутуалізм – це можливість життя кожного з видів лише в присутності іншого. Вони живуть в симбіозі.

Коменсалізм – взаємозв’язок, при якому один вид угруповання – коменсал – одержує користь від співжиття з іншим видом, а останній її не має. Коакція між організмами –коменсалами характеризується терпимістю. Коменсалами називають тих тварин, які поселяються в помешканнях інших видів, а ті миряться з їх присутністю.

Аменсалізм – тип коакцій, коли один вид (аменсал) відчуває на собі пригнічення росту і розмноження, а інший (інгібітор) таких незручностей не відчуває. Це явище, яке полягає в гальмуванні росту одного виду продуктами виділення іншого, відоме лише у рослин.

Хижацтво і парпзитизм. Різниця між хижаком і паразитом полягає в тому, що перший живе вільно і живиться іншими тваринними організмами або рослинним кормом, а другий не веде вільного життя. Хоча б на одній стадії свого розвитку паразит пов’язаний з поверхнею або внутрішніми органами іншого організму, який є його господарем. У реальних природних умовах різниця між хижаком і паразитом не завжди чітко виражена, оскільки існують перехідні форми , які важко віднести до тієї чи іншої категорії. Хижак і паразит можуть існувати за рахунок одного або декількох видів, а тому серед них розрізняють такі види: поліфаги – види, які споживають велику кількість найрізноманітніших інших видів; олігофаги – види, які живуть за рахунок окремих часто близьких видів; монофаги – види, які живуть за рахунок лише одного господаря.

3.2. Екологічна ніша

Деколи два види, які мають однакові кормові потреби, живуть на одній території і не конкурують один з одним. Це пояснюється тим, що в процесі еволюції кожний із видів пристосувався до своєї екологічної ніші.

Екологічна ніша – фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає не лише становище його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування. Знання екологічної ніші дає можливість відповісти на питання, як де і чим живиться вид, чиєю здобиччю є сам, яким чином і де він відпочиває і розмножується, які для нього необхідні умови середовища.

Виділяють чотири випадки, які вирізняють стосунки двох видів одного біотопу: а) дві екологічні ніші зовсім окремі; б) обидві ніші частково заходять одна в одну і мають спільну частину; в) обидві ніші дотичні одна до одної; г) ніша 2 повністю входить в нішу 1.

За станом розміщення екологічних ніш види поділяють на алопатричні і симпатричні. Перший тип об’єднує види, які мають різні ареали і їх екологічні ніші розміщені порізно або частково заходять одна в одну. Конкуренція тут виключається географічною ізоляцією. Другий тип розміщення видів відрізняється від першого сумісним їх проживанням на значній території і частковим або повним включенням одна в одну. Третій тип розміщення екологічних ніш називають суміжною алопатрією: обидва ареали і екологічні ніші стикаються.

Вирізняють потенційну і реальну екологічні ніші. Перша являє собою всю сукупність необхідних