До механізмів регулювання відносної стабільності популяцій передусім відносять дотримання визначеної щільності популяції шляхом певних впливів: знищують більшу частину особин, і популяція таким чином досягає верхньої межі; знищують меншу частку особин в умовах спаду щільності і таким чином встановлюють нижню межу її коливання.

Здатність популяції до збільшення – народжуваність, яка характеризує частоту появи нових особин будь-якого організму, незалежно від того, яким шляхом він з’явився: вилуплюється, відбруньковується, у процесі поділу тощо. Плодючість характеризується коефіцієнтом народжуваності, тобто кількістю нащадків, які продукуються одиницею популяції за одиницю часу. Смертність характеризує загибель особин у популяції. Аналогічно народжуваності, смертність можна виразити кількістю особин, які загинули за даний період. Ця величина не є постійною, а змінюється залежно від умов середовища і стану самої популяції. Виділяють ідеальну величину – мінімальну смертність. Це постійна величина, що характеризує загибель особин в ідеальних умовах, при яких популяція не зазнає лімітуючих впливів. Максимальна тривалість життя особин у цих оптимальних умовах дорівнює її фізіологічній тривалості, яка перевищує екологічну тривалість життя . часто значний інтерес являє собою не смертність, а виживання. Від величини загибелі особин на різних фазах розвитку залежить загальний характер смертності популяцій, який може бути представлений відповідними типами кривих.

Перший тип характеризується однаковими нормами смертності у кожному віці. Такий тип притаманний тваринам, які живуть у сталих оптимальних умовах, а також сучасній людині. Крива цього типу вирізняється дуже опуклою формою.

Другий тип відзначається підвищеною загибеллю молоді і відносною стійкістю дорослих особин. Такий характер смертності властивий більшості рослин і тварин, а також людині на різних стадіях розвитку.

Третій тип вирізняється стабільним існуванням молодих особин і різким підвищенням смертності дорослих, особливо старих особин.

Четвертий тип властивий метеликам, лососевим: здійснивши свої функції, вся генерація гине.

Середня тривалість життя особин у популяції відповідає тривалості життя окремих особин. Для життя популяції дуже важлива можливість розмноження її особин. Участь у цьому беруть особини репродукційного періоду. У тварин розрізняють три стадії: передрепродукційну, або ювенільну, репродукційну і пострепродукційну, тобто період стерильності. Тривалість періодів у різних видів неоднакова. Часто періоду старості взагалі не буває, оскільки тварини гинуть у репродукційний період.У рослин виділяють чотири періоди розвитку особин: латентний, віргінільний, генеративний, сенильний.

Оскільки народжуваність і смертність дуже змінюються з віком, відсоток різних вікових груп у популяції значною мірою визначає її репродуктивні можливості.

Важливим засобом аналізу вікового стану популяції є демографічні таблиці, які являють собою сукупність статистичної інформації про популяцію. За допомогою демографічних таблиць вираховується швидкість росту популяції.

Отже, народжуваність і смертність – це процеси, які відбивають взаємодію особин з оточуючим її середовищем, здатність популяції спрямувати наявні ресурси на розмноження, а також її здатність уникати хижаків, голоду або впливу несприятливих факторів.