На рекультивованих відвалах добре ростуть і найбільш чисельними є Salix caprea L., Hippophae rhamnoides L., Robinia pseudoacacia L.

Дендрофлора золошлаковідвалів представлена 27 аборигенами, 12 екзатоми і 2 видами (Cerasus vulgaris Mill., Prunus domestica L.) відомими лише в культурі.

В умовах золошлаковідвалів на формування рослинного покриву, насамперед, впливають едафічні фактори. Проаналізувавши ставлення деревних порід до грунтового багатства встановлено три групи: оліготрофи, мезотрофи та мегатрофи (рис. 1).

Рис. 1. Екологічна структура дендрофлори золошлаковідвалів (стосовно трофності субстрату)

Група оліготрофів налічує 5 видів (12,2 %) (Pinus sylvestris L., Salix purpurea L.).

Найпоширенішою у дендрофлорі золошлаковідвалів є група мезотрофних видів, більша частина представників яких зростає на відвалах, що підлягали рекультивації (Larix decidua Mill., Salix caprea L., Populus tremula L., P. alba L., P. nigra L., Fraxinus lanceolata Borkh., Sambucus nigra L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz). Ця група складається із 22 видів (53,7 %).

Група мегатрофних видів приурочена до рекультивованих відвалів, заболочених ділянок, а також до стихійних сміттєзвалищ з підніжь нерекультивованих відвалів (Salix fragilis L., S. alba L., Cerasus vulgaris Mill., C. avium (L.) Moench, Ulmus laevis Pall.), і налічує 14 видів (34,1 %).

Окрім багатства грунтів, на розподіл видів значно впливає рівень зволоження. В екологічному спектрі за відношенням до рівня зволоження (рис. 2) простежується тенденція до мезофітизації та зменшення ксерофітизації.

Мезофільна група містить 13 видів (31,7 %) і є найчисельнішою (Larix decidua Mill., Cerasus avium (L.) Moench, Prunus divaricata Ledeb., Symphoricarpus rivularis Suksdori, Viburnum opulus L., Sambucus nigra L., Acer platanoides L., Hippophae rhamnoides L., Euonymus europaea L., Betula pendula Roth, Carpinus betulus L. та ін.).

Мезоксерофільна група, яка об’єднує види, перехідні від середньовибагливих щодо вологи субстратів, налічує 11 видів (26,8 %) (Cerasus vulgaris Mill., Crataegus monogyna Jacq., Rosa canina L., Pyrus communis L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz, Quercus robur L., Juglans regia L. та ін.).

Мезогігрофільна група нараховує 8 видів (19,5 %), які зростають на ділянках вогких місцезростань біля підніжжя відвалів та затінених мікропониженнях. Це Populus tremula L., Salix alba L., S. caprea L., S. cinerea L. та інші.

5 видів (12,2 %) (Populus alba L., P. deltoides Marsh., Fraxinus excelsior L.) з гігрофільної групи приурочені до заглибин і мікропонижень рельєфу.

Ксерофільна група є меншою і включає 4 види (9,8 %) – Pinus sylvestris L., Fraxinus lanceolata Borkh., Robinia pseudoacacia L.

Рис. 2. Екологічна структура дендрофлори золошлаковідвалів

за відношенням до рівня зволоженості

Серед деревних видів золошлаковідвалів переважають світлолюбні (31,7 %) (Pinus sylvestris L., Larix decidua Mill., Salix purpurea L., S. fragilis L., Populus tremula L., P. alba L., Betula pendula Roth, Robinia pseudoacacia L.) і відносно тіневитривалі (34,2 %) види (Cerasus vulgaris Mill., Rosa canina L., Pyrus communis L., Prunus divaricata Ledeb., Viburnum opulus L., Sambucus nigra L., Hippophae rhamnoides L., Acer negundo L., A. platanoides L.); світлолюбних малотіневитривалих (Salix caprea L., S. cinerea L., Cerasus avium (L.) Moench, Fraxinus excelsior L., F. pennsylvanica Marsh., Quercus robur L., Ulmus laevis Pall., Juglans regia L.) і дуже тіневитривалих (Crataegus monogyna Jacq., Prunus spinosa L., Swida sanguinea (L.) Opiz, S. alba (L.) Opiz, Carpinus betulus L.) налічується менше – 21,9 % і 12,2 % відповідно.

Розподіл дендрофлори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС за флористичними областями подано в таблиці 3.

Таблиця 3. Розподіл дендрофлори золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС за географічним походженням

№ п/п | Флористична область | К-сть видів | % від заг. к-сті

1. | Циркумбореальна | 10 | 24,4

2. | Атлантико-Північно-Американська | 5 | 12,2

3. | Східно-Азіатська | 1 | 2,4

4. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська | 3 | 7,5

5. | Циркумбореальна – Середземноморська | 2 | 4,8

6. | Циркумбореальна – Атлантико-Північно-Американська | 1 | 2,4

7. | Циркумбореальна – Середземноморська – Ірано-Туранська | 8 | 19,5

8. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська – Середземноморська – Ірано-Туранська | 3 | 7,5

9. | Циркумбореальна – Ірано-Туранська | 4 | 9,7

10. | Циркумбореальна – Східно-Азіатська – Ірано-Туранська | 2 | 4,8

11. | Походження невідоме | 2 | 4,8

Всього: | 41 | 100

Всі види (за винятком відомих лише в культурі) розділились на дві великі частини: ареали одних знаходяться в межах окремих флористичних областей і таких видів нараховується 16 (39,1 % від всього видового складу), а ареали 23 видів (56,1 %) охоплюють кілька флористичних областей. Найбільша кількість видів походить із Циркумбореальної області (10 видів або 24,4 %); Атлантико-Північно-Американська область налічує 5 видів, а Східно-Азіатська – лише один вид (Forsythia giraldiana Lingelsh.)

Серед видів, ареали яких охоплюють кілька флористичних областей, найбільшу групу складають ті, що походять із Циркумбореальної – Середземноморської – Ірано-Туранської областей – 8 видів або 19,5 % від усього видового складу дендрофлори. Друге місце займає Циркумбореальна – Ірано-Туранська області – 4 види або 9,7 %.

До складу дендрофлори золошлаковідвалів входять 2 таксони (4,8 %), походження яких невідоме: Cerasus vulgaris Mill., Prunus domestica L.

Висновки

1. Дендрофлора рекультивованих золошлаковідвалів Бурштинської ТЕС налічує 41 вид, які належать до 2 відділів, 15 родин, 26 родів, а нерекультивованих – 16 видів, які входять до 1 відділу, 7 родин, 9 родів, що у 2,6 раза менше. Найбагатшими за