Стан дослідження екологічних проблем в сучасній психологічній науці і практиці.

Екологічна психологія (грец. oikos — оточення, середовище; psyche — душа; logos — наука, вчення) — наука, що вивчає характер і особливості психологічних впливів на людину з боку природного, соціального й антропогенного оточення, пов'язаних з цим психічних переживань, внутрішніх станів людини і суспільства.

Завдання екологічної психології — не просто відображення середовища органами чуття і не просто ставлення до оточен-ня, а вплив середовища, що спричиняє зміни комплексного характеру — від емоцій і настроїв до мотивів діяльності, устремлінь, ціннісних ор-ієнтацій, учинків, волевиявлення. Екологічну психологію не можна ігнорувати, оскільки вона вирішує питання порушення природного балан-су життєвого простору і більшість проблем, по-в'язаних з розумінням або нерозумінням того, що відбувається з людиною. Хоча, здавалося б, очевидно, що забруднення повітряного басейну, хімізація, потепління клімату, радіація вплива-ють не тільки на здоров'я, а й на психіку.

Факт безпосереднього фізико-хімічного і біо-логічного впливу на людей радіації кожен індивід переживає по-різному. Тло переживань буде або підсилювати, або послаблювати об'єк-тивний вплив. Такі явища вивчає екологічна психологія.

Екологічна психологія — новий науковий напря-мок, що сформувався в екологічній ситуації кінця XX ст. на основі інтеграції наукових знань суміжних соціологічних, медичних, філософських, психолого-педагогічних наук. Особливо актуаль-ною стала екологічна психологія після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Без пе-ребільшення можна сказати, що екологічна свідомість не в одному поколінні людей зазнава-тиме впливу цих наслідків. Психологія людини виявилася надто вразливою, схильною до розвит-ку морально-занепадницьких, астенодепресивних, песимістичних умонастроїв. Однак тільки по закінченні більш ніж десятка років суспіль-ство прийшло до розуміння того, що поряд з медико-соціальною реабілітацією постраждалого населення настільки ж злободенною і необхід-ною є психолого-педагогічна, інформаційна, власне психологічна підтримка людей.

Слід зазначити, що саме поняття «екологіч-на психологія» в наші дні вже стає звичним, воно — на слуху в людей, однак у вітчизняній науці як самостійно окреслений напрямок дотепер практично не існує. Але останнім часом цей напрям інтенсивно розробляється в Україні та інших державах колишнього Радянського Со-юзу, а на Заході він уже цілком сформувався.

Отже, екологічну психологію ми визначаємо як самостійний напрям психологічної науки, що ви-вчає характер і особливості психологічних впливів на свідомість (індивідуальну і суспільну) природно-го, штучного і соціального оточення, а також: внутрішнього середовища і психічних станів самої людини.

Це визначення передбачає три ключових поняття:*

свідомість (екологічна свідомість);*

середовище (природне; штучне — створе-не людиною; соціальне і внутрішнє — біологіч-не, функціональне, психічне);*

психологічні впливи (однобічні впливи середовища на людську свідомість і зворотні впливи людини на середовище).

Виходячи з цього робочого визначення, пред-метом екологічної психології варто вважати не саму по собі свідомість (це предмет загальної психології), а екопсихологічний зміст свідомості у контексті взаємодії людини з середовищем (в активній взаємодії, взаємозв'язку і взаємо-впливі).

Предметом екологічної психології є взаємодія людини з життєвим середовищем, взаємовплив, що породжує явища психічних переживань.

Отже, предметом екологічної психології стає категорія значущих переживань.

Об'єктом дослідження екологічної психології є сама людина, а також групи, об'єднання людей. Не природа і не навколишнє середовище знахо-дяться в центрі уваги екологічної психології, а те, що в центрі людської свідомості, що займає розум і торкається почуття людини, її пережи-вання щодо екологічної дійсності, а також вона сама у своєму життєвому середовищі. Об'єкт еко-логічної психології — не поза людиною, а в ній самій, у її почуттях, думках і переживаннях, свідомості і підсвідомості. В особистісних змістах екологічної свідомості формуються певні уявлення, створюються оцінні критерії, етало-ни, моделі, судження, що так чи інакше пере-живаються і використовуються в інтерпретації об'єктивної дійсності. Об'єктивне і суб'єктивне тут не завжди збігаються і частіше не збігають-ся. Однак те, що вистраждано, тобто своє, гли-боко особисте, індивідуальне, завжди для лю-дини набагато важливіше і дорожче, ніж те, що існує поза ним, тобто зовнішнє, нехай і об'єктив-не, і правильне. Відомо, що в істинності об'єктивного завжди присутній елемент сумні-ву, особливо там, де йдеться про екологію.

Основні завдання екологічної психологи поляга-ють у вивченні, розробці й впровадженні засобів і методів пізнання, корекції і керуванні розвитком ви-щезгаданих психічних явищ екологічної свідомості, зокрема мети формування екоатрибутивної (еколо-гічно доцільної) поведінки і діяльності людей.

Суб'єктивна картина світу також є предме-том екологічної психології, оскільки закріплює в образі, почутті і мовленні узагальнене відобра-ження «олюдненого» життєвого середовища, тобто не взагалі середовища, а середовища, що співвідноситься з людськими інтересами, потре-бами. Візьмемо, приміром, слово «будинок», тобто «житло». Це узагальнена форма поняття про те, де живуть. Залежно від потреб і обставин життєдіяльності, під будинком можна розуміти скромну міську квартиру, особняк або віллу, ко-тедж, печеру, хатину, палац. Усе це придатне для житла. Однак, якщо це житло приємне нам пси-хологічно і пасує до нашого способу життя, ми почуватимемося вдома (тобто затишно) і в ха-тині, і в царських палацах, і в скромній квар-тирі. Простір квартири, меблі й інтер'єр впли-вають на людей завжди, але особливо відчутно тоді, коли знаходять особистий психологічний зміст, суб'єктивну значимість: після трудового дня, важкого іспиту, тривалого відрядження тощо.

Людина завжди прагне сформувати таку ат-мосферу, щоб вона максимально влаштовувала її психологічно. Подібні втручання в природне се-редовище продиктовані винятково добрими намірами. Але природа стала виправляти, компен-сувати наші виправлення відповідними діями. Мабуть, можна сказати, що екологічна психоло-гія людей — та, що склалася на сьогодні, — не-адекватна їхнім діям. Вона примітивна, не до-зволяє навіть замислюватися про те, що в екое (від грец. oikos — навколишнє середовище) грубо