в довкіллі, відчувати єдність з ним. Тому що вивчення довкілля — це спостереження за станом рослин і тварин в різні пори року, у різну погоду: це спостереження за поведінкою комах, пташок, рибок, що викликає поглиблений інтерес до особливостей їх життя. Бажано, щоб у дорослих і дітей був улюблений куточок саду, парку, майданчика. Споглядання протягом кількох хвилин кожного дня сповнить радістю душу і дорослого, і дитини, якщо не тільки показувати і називати окремі ознаки, але обов'язково словесно описувати те, що сприймає дитина: відтінки неба, різноманітні форми і забарвлення хма-рок, гармонію форм і барв квітів тощо. При цьому поводитися спокійно, тихо, уміти помовчати.
Але не тільки красу мають сприймати діти. Наслідки недбалого ставлення до середовища, рослин, тварин, зустрічаються постійно. Тому у своїй розповіді-скарзі від того чи іншого «страждальця» дорослі можуть звернутися до дітей, викликати у них співчуття і прагнення допомогти. «Страждальцями» можуть бути кульбабки, сплетені у вінок, який лежить на гарячому асфальті під пекучим сонячним промінням; горобчики, го-луби, які не можуть у спеку знайти води, щоб напитися, дерево або кущ, у якого взимку обламали гілочки; кімнатна квітка, про яку всі забули; птахи, які підлітають до порожніх годівниць; струмочок або ставок, який засмічують люди; жабки, що прокинулися після зими, а на них з камінням полюють хлопчаки тощо.
Складати розповіді-скарги можуть і діти після того, як нададуть допомо-гу «страждальцям». І якщо така робота проводиться систематично, то можна оформити «Книгу скарг» з розповідями і малюнками, в яких відображений стан «страждальця» до скарги і після допомоги з боку дітей. Переглядаючи такі «Книги скарг», малюки ще раз переживатимуть хвилини занепокоєння і суму, і, певно, радощів від надання допомоги і залучення до збереження довкілля.
Щоб надати доцільну допомогу «страждальцям», дорослому самому слід добре орієнтуватися в довкіллі, мати природничі знання і від щирого серця вміти співпереживати побаченому. Це має виявлятися не тільки в слові, але й в міміці, виразі очей, лагідних, обережних рухах. Немає потреби повторювати заклики: «Бережіть!», «Не ламайте!», «Любіть при-роду!». Слід глибше переживати і вправно опікуватися нинішнім станом довкілля, бути прикладом для малюків, не дозволяти собі та іншим по-рушувати правила природокористування.
У сім'ї, в дошкільному закладі повинна панувати атмосфера доброзичливості. Саме колективне почуття доброзичливості виступає тією величезною силою, що сприяє успішній реалізації завдань екологічного виховання дошкільників. Дитину не можна логічно переконати, її можна упевнити лише особистим емоційним досвідом. Тому так важливо, щоб дорослі (батьки і вихователі) відчували себе добрими друзями природного довкілля, лагідно спілкувались з ним, вітаючись, проговорюючи щирі слова і вправляли в цьому малюків. Лише спочатку буде важкувато, але допоможе поезія — чарівні твори М.Рильського, О.Олеся, Л.Костенко, П.Воронька, Г.Чубач, А.Костецького, Т.Коломієць та інших. Діти зацікав-лено відповідають на запитання «Чим тобі подобається?». Тому дорос-лий повинен прагнути з'ясувати — чим приваблива природа для дітей, як про неї можна красиво сказати. Бажано змагатися з дітьми у підборі красивих слів-компліментів. І діти, чутливі до краси, творчі у підборі слів, обов'язково переможуть у змаганні. Красивим словом вони навчаться висловлювати свої почуття. В.О.Сухомлинський радив пропонувати за-мальовувати дітям побачене (діти мають ходити з альбомчиком і олівцем, до нього прикріпленим), а потім давати назви замальовкам, які він називав творами-мініатюрами. Це підготує дітей до більш складної словесно-твор-чої роботи: складання казок. На сьогодні складання екологічної казки популяризується в методичних посібниках. Екологічна казка, як одна з форм спілкування дітей з природою, особливо доцільна. Дитина, навча-ючись висловлювати в словах свої думки, пере-конання, розуміє стан до-вкілля і виявляє особис-те до нього ставлення. Казка, складена дітьми, має бути результатом проведення копіткої ви-ховної роботи на ту чи іншу тему, а саме: «Мої друзі-дерева», «Барвис-тий хоровод», «Метелик-веселик«, «Хто-хто під землею живе?», «Вода-водиця, мила сестриця», «Земля — годувальниця наша», «Співучі комахи» тощо.
Попередня робота з дітьми має включати комплексне використання наочних, словесних, практичних методів ознайомлення з природою. Але обов'язковим є залучення дітей до практичної діяльності, надання конкретної допомоги середовищу, рослинам, тваринам як на території дошкільного закладу, так і в найближчому природному довкіллі. З'ясува-ти зміст роботи допоможуть систематичні обстеження названих ділянок під час цільових прогулянок у довкіллі. Бажано залучити і батьків до організації виходу за межі території дошкільного закладу і продумати їх участь в прогулянці: в іграх, підготовці обладнання, організації допомоги, читанні віршів, тощо.
Таку роботу починають проводити з дітьми старшого дошкільного віку. Разом обговорюють і складають план робіт, підбирають знаряддя праці, визначають відповідальних. Важливо привчити дітей турбуватися про чистоту довкілля. З цією метою обов'язково кожна дитина повинна мати пару старих рукавичок і, одягнувши їх, прибрати сміття на місті від-починку, посортувати його (папір до паперу, скляні пляшки до пляшок, пластмасові до пластмасових) і визначити їх кількість. На місті зламаного або засохлого дерева посадити саджанець, що діти виростили на під-віконні (дуб, клен, ясен); зібрати навесні насіння весняних квітів (рясту, пролісків), висіяти на місці, де цих квітів не стало; галузки верби після свята висадити вздовж ставка, струмочка.
Діти мають відчути, що виявлення турботи потребує значних зусиль, терплячості і знань. Отримавши навіть незначні результати, слід хвалити дітей, порадіти разом, помилуватися довкіллям, приємними змінами, що відбулися. Переживання загального позитивного настрою дасть впевне-ність дітям у своїх силах, підтримає бажання бути готовим допомагати, не нашкодити довкіллю. Батьки можуть сфотографувати роботу дітей під час таких екологічних десантів і