На початку XVIII століття у Дзвинячі налічувалося 86 дво-рів. Село оточували ліси, бракувало врожайних земель, тому тут не було фільварку. В другій половині XIX століття селяни віднайшли великі поклади озокериту. 1870 року у Дзвинячі закладено першу озокеритну шахту, її власниками стали австрійські капіталісти Чонка Арпад і Ернест Шлімман.

Бабче-село, перші письмові згадки про яке датовано 1785-1788 роками.

Глибока - село, перша згадка про яке належить до другої половини XVII століття. Його мешканці вирощують льон-довгунець, озиму пшеницю, кукурудзу, картоплю й кормові буряки.

Горохолино - село, яке вперше згадується в 1648-1654 роках, коли його жителі воювали у складі загонів Семена Височана.

Грабовець - село на лівому березі річки Бистриці-Надвірнянської. Перша письмова згадка про нього належить до 1451 року. На території села розкопано могильник культури,а на схилах карпатських курганів та знайдено скарб арабських монет (IX-XI століття).

Гута-село в долині річки Бистриці-Солотвинської. На його території розміщено Межиріцько-Гутівське та Сивульське лісництва, працюють бази відпочинку.

Жураки - село на березі річки Бистриці-Солотвинської. Вперше згадується 1444 року під назвою Дзураки. Напрям сільського господарства - рослинництво й тваринництво.

Іваниківка - село, яке вперше згадується в 1785-1788 роках.

Космач - село, перша письмова згадка про яке датується 1785-1788 роками. В лютому 1915 року на території Космача розгорівся бій між австро-угорськими та російськими військами.

Кричка - село, яке в історичних джерелах вперше згадується в 1785-1788 роках. У 1930-1935 роках тут побудували читальню на кошти, зібрані селянами.

Луквиця (до 1946 року - Прислоп) - село на річці Луква, притоці Дністра.

Манява - село, на околиці якого збереглися рештки Манявського скиту: мури з бійницями та руїни монастиря.

Маркова - село на берегах річки Манявки, притоки Бистриці-Солотвинської. Перша письмова згадка про нього належить до 1487 року. У XVII столітті тут працювала соляна баня. В серпні 1916 року на території села точилися бої між австро-угорськими та російськими військами.

Молодьків - село, розташоване між річками Бистрицею-Надвірнянською і Бистрицею-Солотвинською. Перша письмова згадка про нього належить до 1609 року. Напрям сільського господарства - тваринництво, вирощування зернових культур. На території села - п'ять нафтових свердловин, три з них дають нафту.

Підгір'я (до 1944 року -Ляхівці, до 1963 року - Бистриця) - село на берегах Бистриці-Солотвинської. Вперше про село йдеться у джерелах 1441 року. Виробничий напрям -рільництво й м'ясо-молочне тваринництво.

Раковець - село на лівому березі Бистриці-Солотвинської.

У лютому 1915 року та серпні 1916 тут відбувалися бої між австро-угорськими та російськими військами. Село було повністю знищено.

Саджава - село на берегах річки Саджавки, притоки Бистрищ-Солотвинської. Вперше згадується в історичних джерелах 1492 року. Тут вирощується льон-довгунець, озимі пшениця й жито, картопля, кукурудза, кормові буряки.

Старуня - село на берегах річки Лукавця, притоки Бистриці-Солотвинської. Вперше згадується в джерелах 1476 року. На початку XX століття в селі діяла озокеритна шахта, де працювало близько 400 чоловік. Напрям господарства - м'ясо-молочне тваринництво, рільництво.

Яблунька - село на річці Бистриця-Солотвинська. Перша письмова згадка про нього належить до 1785-1788 років

Рельєф району неоднорідний.Район ділиться на три ландшафтні зони:рівнину.передгірську і гірську.Його найвища точка-гора Сивуля,що має висоту 1818м.

Район багатий на різноманітні природні ресурси.Тут є поклади таких корисних копалин,як нафта,природний газ,кухонна сіль,озокерит,торф,лісові і рекреаційні ресурси.Загальна площа лісів становить 41,3тис.га,що складає 52% території району.

Через територію Богородчанщини протікають річки Бистриця Надвірнянська,які належать до басейну ріки Дністер.Клімат району-помірно-континентальний,вологий з прохолодним літом та м’якою зимою.Середня літня температура становить +18 градусів,середня зимова температура- -6 градусів.[3]

Туристична галузь є однією з найбільш перспективних сфер економіки Богородчанщини.Район має необхідні передумови для її розвитку:

-природно-кліматичний потенціал,

-мальовничі краєвиди

-цілющі мінеральні джерела

-чисте повітря гірських лісів

-унікальні архітектурні пам’ятки.

В районі діє також мережа рекреаційних закладів:державний лікувально-оздоровчий комплекс Синьозора,база відпочинку Гута,санаторій-профілакторій Бистриця,мисливський клуб Космичора,готельно-відпочинковий комплекс Лісова пісня.

Туристичні маршрути пролягають до гір Сивуля та Ігровець,до Манявського водоспаду.розроблений і туристичний екскурсійний маршрут місцями визвольних змагань.На базі табору Чота крилатих. У селі Луквиця можна займатися авіамодельним,дельтапланерним та пара планерним спортом.

Програмою розвитку туризму в районі передбачено створення матеріальної бази для мандрівок на конях і велосипедах.У нас є всі природні умови для заняття зимовими видами спорту,заплановано спорудження гірськолижного підйомника довжиною 1,5 км.

Одним з пріоритетів туристичної галузі району є розвиток сільського зеленого туризму,який дозволяє не тільки відпочити, а й ознайомитись з народними промислами,фольклором,національною кухнею.

Сучасні гостинні двори-це затишні мініготелі з комфортними номерами,саунами,старовинними національними стравами з екологічно чистих продуктів.

Це походи в ліс за грибами і ягодами,риболовля,цікаві туристичні маршрути та етнографічні екскурсії.

На території району знаходиться памятка архітектури 17 ст.-Манявський скит,заснований у 1606р уродженцем Тисмениці –Й.Княгиницьким.

Наші предки завжди намагалися жити в гармонійному поєднанні своєї душі зі святим духом і творити на славу Божу.

Наші предки завжди намагалися жити в гармонійному поєднанні своєї душі зі Святим Духом і тво-рити на славу Божу. Результатом цього стали справжні шедеври архітектурної думки - церкви та костели.

Традиційні будівлі у Карпатах ма-ють стіни зрубного типу, складені з горизонтально покладених один на одного брусів або півкругляків, найчастіше смерекових. Також ви-користовували, бук і, тільки для зведення церков- дуб. Найбільш до-вершеними спорудами, що дійшли до нас із далекої минувшини, є дерев'яні церкви. Свою церкву має кожне, навіть найменше село, а кожна церква по-своєму прекрас-на і унікальна.[15]

На території району знаходяться унікальні природні об'єкти:*

Манявський водоспад з висотою падіння води 16 м, що є одним з найвищих у Карпатах;*

"Блаженний