Основна частина

Історія Львівської області

Найдавніші сліди життя людей на цій території відносяться до епохи пізнього палеоліту. Біля селища Глиняне ( Золочівщина ) виявлено стоянку мисливців, що існувала тут майже 20 тисяч років тому, а біля села Малі Грибовичі ( Жовківщина ) рештки великого поселення ( 3-4 ст. до н.е ). Поблизу села Висоцьке ( Бродівщина ) розкопано 200 поховань і знайдено численні пам”ятки ( ці дослідження дали назву археологічній висоцькій культурі, 9-6 ст. до н.е. ). Поблизу села Підгірців ( Бродівщина ) виявлено давньоукраїнське городище Пліснеськ ( 9-12 ст. ), велике ремісниче і торгове місто Русі України. Про нього двічі згадано у давніх

літописах, у “Слові о полку Ігоревім”. На початку 1241 р. орди хана Батия повністю знищили Пліснеськ.

У 9 ст. територія сучасної Львівщини входила до складу Київської Русі – України, а у 12 ст. – до Галицького князівства, яке досягло найбільшої могутності за часів Ярослава Осмомисла (1153-87 р. ). У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович (1160-1205 р. ) об”єднав Галичину з Волинню а його син Данило став володарем Галицько-Волинської держави, засновником багатьох міст, вмілим політиком.

Після розпаду Галицько-Волинського князівства 1349 р. ці землі довгі століття були у володінні Польщі з 1387 р., населення підавалося колонізації польськими та німецькими елементами, яка особливо посилилася після Люблінської унії 1569 р. У 1772 р. в результаті першого поділу Польщі Галичина потрапила під владу Австрії.

Революційна ситуація 1848 р. підштовхнула політичні реформи: скасовано панщину, скликано парламентське представництво. Галичина стала провінцією Австро-Угорської і мперії.

В першу світову війну тут розгорнулися воєнні баталії, в яких брав участь легіон Українських січових стрільців, сформований з патріотичної галицької молоді. В результаті розпаду Австро-Угорщини у Східній Галичин 1 листопада 1918 р. проголошено ЗахідноУкраїнську Народну Республіку. Невдовз Львівщину окупувала Польща, а у вересні 1939 р. – СРСР. Після Другої світової війни – знову під радянською окупацією. Населення зазнало жорстоких репресій. Серед передової інтелігенції знайшов підтримку дисидентський рух, учасники якого сприяли утвердженню української національної ідеї. Протягом – 1989-91 рр. З великим розмахом відбувалися численні акції у боротьбі за відродження державності України.

У області збереглося майже 2000 пам”яток історії, культури, архітектури. У музеях експонуються і зосереджені в фондосховищах сотні тисяч речей матеріальної культури українського народу, творів мистецтва, рукописів. 1574 р. у Львоі з допомогою членів місцевого братства Іван Федоров видрукував першу датовану книгу “Апостол”.

Місто Львів.

Здавалося б, у розповідній галереї про Львів годі вже відшукати слів для його возвеличення. Неправда, княже місто – ненаситне, вимагає до себе відмолодженої уваги, притягує до своїх мурів нових і нових гостей, не криючись від них віквими таємницями.

Львів займає територію 155 кв. км, чисельність населення – 830 тисяч чоловік.

Поселення на місті нинішнього Львова виникло в середині 5 ст. уздовж берега р. Полтава, біля підніжжя Замкової гори, на перетині давніх торговельних шляхів. Данило Галицький побудував на цьому місці фортецю і назвав її ім”ям свого старшого сина Лева. За іншою версією, засновником міста був сам княжич Лев. Галицько-Волинський літопис містить першу згадку про Львів, що відноситься до 1256 р.

До нашого часу зберігся лише один із храмів давнього Львова – Миколаївська церква, споруджена в період між 1264 і 1340 рр.

Перші документальні відомості про церкву Св.Онуфрія відносятья до 13ст.Кам’яна споруда,зведена в 16ст.добудовувалась і перебудовувалась протягом століть.У17 ст.церква і монастир були обнесені оборонними мурами.При монастирі в кінці 16ст.- на початку 17ст.діяла друкарня ,в якій працюав Іван Федоров.

Найдавніша частина Львова –княже місто-включає замкову гору і посад.На його території зберігся костьол Марії Сніжної ,споруджений у 14ст.німецькою громадою.В ході реставраційних робіт 1889-1892рр.був дещо відозмінений.

У середині 13ст.на головній торговельній площі посаду(сучасна назва –Старий ринок)зведено костьолІоана Хрестителя.

Магдебурзьке право ,надане місту в 1356р.,сприяло його розвитку.

Населення Львова цього періоду являло собою досить строкатий конгломерат націй,що характеризувався різною конфесійною належністю.Крім корінного населення –українців-правом внутрішнього самоврядування користувались німецька,вірменська та єврейська громади,що були компактно розселені на території міста.Після входжнння Галичини до складу Польщі і заснування в1370р.католицької парафії в місті стали селитися поляки.

В1772р.Львів стає адміністративним центром “Королівства Галичини і Лодомерії-однієї з австрійських провінцій .Такий статус забезпечував місту економічний і культурний розвиток ,сприяв формуванню його неповторного обличчя.

Львів перетворився на одне з найбільш впорядкованих міст Європи.В його архітектурі поєднуються стиліі традиції місцевої і західноєвропейської культури.

Забудова сучасного центру Львова склалась в загальних рисах у 16-18ст.,хоча його планування закладено ще в 14-15ст.Територія що була обнесена міськими мурами ,в плані являє собою неправильний

квадрат розміром 600*600м. Сіткою вузьких вулиць він поділений на прямокутні квартали.

Площа ринок забудовувалась за зразком середньовічних західноєвропейських міст і виникла як центр,навколо якого зосереджувалось торговельне ігромадське життя.Від площі відходить 8 вулиць.Ансамбль площі створюють 44кам’яні будинки,розташовані по її периметру,з ратушею в центрі.Від початкової забудови –1527р,збереглися підвальні приміщення будинків і фрагменти стін із готичним декором,що були збережені при відновлені ансамблю площі.

В числі споруд ,представляють особливий архітектурний інтерес –будинок №2,що належав флорентійському купцеві Р.Бандінеллі,який заснував тут перший львівський поштампт.

У чорній кам’яниці (будинку№4 .названому так у кінці 19ст.,після перефарбування головного фасаду у чорний колір)одним із його власників ,купцем Я.Лоренцовичем,у 16ст. було відкрито одну з перших у місті аптек.

Будинок грецького купця К.Корнякта під №6 споруджений у1590р.Пізніше він перейшов у власність ордену картелів,а в 1640р.був придбаний воєводою Я.Собеським –батьком польського короля Яна 3 Соболевського.В.1686р.тут у тронному залі