Експозиція Львівської картинної галереї започаткована колекцією живопису, зібрану протягом 1903-1906 рр. на пожертвування львів”ян. Крім того, львівським магістратом було придбано кілька приватних зібрань.

Сьогодні у фондах галереї понад 53 тисячі живописних полотен європейських і вітчизняних майстрів 14 – 20 ст., творів декоративного-вжиткового мистецтва. Відділами музею є комплекси Золочівського, Олеського і Підгорецького замків.

На останку ще раз зайдіть до вже знайомого нам італійського дворика. Збадьоріться філіжанкою кави, зробіть світлину на пам”ять. Вона збереже назавжди пам”ять про Княжий град.

Місто, де художники і прибиральники вулиць з однаковою гідністю й любов”ю ставляться до буденної праці та історії свого міста.

Місто Золочів уперше згадується близько 1443 р. З 1634 р. замком-фортецею володів Я. Собеський – батько майбутнього польського короля Яна ІІІ.

У 1802 р. замок придбаний поміщиками Комарницькими і перебудований на цивільну споруду. З 1840-х рр. замок – власність австрійського уряду, розпорядженням якого приміщення перебудовано під військові казарми. З 1870-х років замкові будівлі використовувались австрійською владою як в”язниця і приміщення суду.

Золочівський замок майже повністю зберігся до наших днів.

Серед пам”яток Золочева – оборонний двір ( за іншим припущенням – арсенал ), датований 14 ст.

У селищі Олесько уцілів найстаріший в Україні замок. У документах 1327 р. Олесько згадується як володіння князя Болеслава-Юрія П. Тройденовича. В середині 14 ст. замок стає власністю князя Любарта, а пізніше – угорського графа Емерика Бубека. В 1432 р. він переходить до Яна з Сенна, який модеренізував замкову споруду, перетворивши її на палац.

З 16 ст. замком володіє воєвода Ян Данилович, який оточив його системою валів і ровів, добудував галереї і здійснив внутрішнє планування. Паралельно з цим біля замку закладено італійський парк.

У 1629 р. в Олеському замку народився майбутній польський король Ян Собеський, а в 1939 р. – Михайло Корибут Вишневецький. Олесько дістав назву “колиски королів”.

Ян ІІІ Собеський у 1683-1687 рр. відремонтував і відбудував замок, що перетворився на розкішну королівську резиденцію, оточену парком. Але вже в 1725 р. він був проданий сином короля Костянтином. За наступних господарів, Жевуських, замок прийшов у занепад.

У 1882 р. замок перейшов у власність галицького самоврядування. У 1892 р. він був викуплений і відреставрований польським громадським комітетом опіки над пам”ятниками, набувши вигляду, який він мав на початку 18 ст. Під час Першої світової війни замок був зруйнований. Часкова реставрація була здійснена 1930-х роках, а повна – в 1963-1975 рр. Сьогодні в музеї-заповіднику “Олеський замок” розміщується відділ Львівської картинної галереї, де експонуються твори живопису, скульптури, декоративно-вживаного мистецтва 10 – 18 ст.

В олеську зберігся також готичний костьол 1481 р.

У селі Підгірці в 1635-1640 рр. на місці давніх укріплень споруджено замок за проектом французького інженера Г. Боплана на замовлення коронного гетьмана С. Конєцпольського. Він є центральною спорудою великого архітектурного ансамблю, що включає парк з парковими спорудами 17 – 18 ст. і костьол Св. Йосифа ( 1766 р. ).

В 1720 р. замок став власністю Вацлава Жевуського, який зібрав велику бібліотеку, цінну колекцію живопису, зброї, меблів.

Наприкінці 18 ст. замок почав занепадати, багато цінних творів мистецтва було втрачено.

В 1997 р. замок передано Львівській картинній галереї і розпочато реставрацію.

В Підгірцях збереглась пам”ятка дерев”яного зодчества – церква 18 ст.

Поморянський замок споруджений у першій половині 16 ст. на місці фортеці 15 ст. Він не раз витримував тривалий занепад і не раз відбудовувався. Замок був улюбленою садибою короля Яна ІІІ Собеського. Після його смерті замок переходив від одних власників до інших і поступово втратив свій початковий вигляд.

Місто Жовква ( в 1358-1560 рр. – Винники; в 1951-1991 рр. – Нестеров ).

Село під назвою Винники перейшло у власність магната Жолкевського, який збудував тут замок і перейменував його на свою честь. Невдовзі новостворене місто стало відоме своїми ярмарками і місцевими умільцями – різьбярами, малярами, ювелірами. У Жовкві діяли школи, кілька бібліотек.

У місті збереглася середньовічна забудова його центральної частини.

Серед архітектурних пам”яток міста виділяється костьол Св. Лаврентія, ( 1606 р. ), в якому поховані Жолкевські, Собеські і Даниловичі. Тут збереглися надгробні пам”ятники з червоного, чорного і білого мрамуру.

В місці уціліли також замок ( 1594 р. ), домініканський монастир-фортеця з келіями ( 1653 р. ) і стінами ( 1655 р. ), Троїцька церква Василіанського монастиря ( 1612 р. ) із дзвіницею, синагога ( 1692 р. ). Церква Різдва на Винниках ( 1705 р. ) і Троїцька ( 1720 р. ) церква є зразками місцевого дерев”яного зодчества.

У Жовкві, за версією І. Крип”якевича, народився і навчався в місцевій братській школі Б. Хмельницький.

Цінні архітектурні пам”ятки збереглися в Дрогобичі. Місто виникло приблизно всередині 13 ст. як укріплена фортеця. Костьол Св. Варфоломія зведено на місці давнього замку в період з 1392 р. до початку 15 ст. В 1548 р. він був оточений валом, ровом і огорожею. Поруч із костьолом 1551 р. збудовано дзвіницю, що служила також оборонною баштою. Костьол із дзвіницею неодноразово перебудовувались і реставрувались. Збереглася надбрамна башта біля кафедрального костьолу, перебудована в 16 – 18 ст.

У Зваричі, передмісті Дрогобича, поблизу від старих солеварень стоїть дерев”яна церква Воздвиженя чесного христа, збудована в 1613 р. В інтерєрі