Заповідними урочищами є лісові, степові, бо-лотні та інші ландшафти, які мають важливе наукове, природоохоронне І естетичне значен-ня, для збереження їх у природному стані.

В їхніх межах забороняється будь-яка діяль-ність, що порушує природні процеси, які відбу-ваються у природних комплексах.

Ботанічні сади — це установи, які створю-ються для збереження, вивчення, аклімати-зації, розмноження та господарського вико-ристання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори. Ця флора поповнюється, збері-гається в ботанічних колекціях, у науковій, навчальній та освітній діяльності.

У ботанічних садах є такі ділянки:*

експозиційна, відвідування якої регулю-ється;*

наукова, на якій розташовуються ко-лекції, експериментальні ділянки;*

заповідна, на якій проводяться наукові спостереження.

Відомі в Україні ботанічні сади — Нікітський, Центральний республіканський імені М.М. Гришка, Ботанічний Імені О.В. Фоміна, Дніпропетровського, Львівського, Харків-ського, Чернівецького університетів. Всього маємо 24 ботанічних сади.

Дендрологічні парки — це установи, які утво-рюються для збереження і вивчення у спеціаль-но створених умовах різноманітних видів де-рев і чагарників та їхніх композицій з метою їх наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Відомі дендрологічні парки — Софіївський, Олександрівський, Тростянецький, Веселі Боковеньки та ін. -

Зоологічні парки — це природоохоронні куль-турно-освітні установи, які створюються для організації екологічної освІтньо-виховної ро-боти, влаштування експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збережен-ня їх генофонду, вивчення дикої фауни та роз-робки наукових основ її розведення у неволі.

У зоологічних парках є такі ділянки:*

експозиційна, на якій утримуються тва-рини з культурно-пізнавальною метою;*

наукова, де виконується науково-дослід-на робота, організовуються відвідування;*

рекреаційна, в якій відпочивають відві-дувачі;*

господарська з господарськими об'єктами.

Серед парків-пам'яток садово-паркового мистецтва — природоохоронні, рекреаційні установи з визначними та цінними зразками паркового будівництва — для охорони та використання їх з естетичною, виховною, науко-вою, природоохоронною та оздоровчою метою.

Оголошуються парки-пам'ятки садово-пар-кового мистецтва з вилученням або без вилу-чення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користу-вачів.

На їхній території можуть проводитися нау-кові дослідження, моніторинг навколишньо-го природного середовища, екскурсії та відпо-чинок населення, догляд за насадженнями, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження деревних, чагарникових і квітко-вих рослин.

Наголосимо на тому, що природоохоронні комплекси України є компонентом світового переліку таких об'єктів. В Україні заповідано близько 300 тис. га болотних ландшафтів. Місця, де ростуть лікарські рослини, охороня-ються (Тендрівська, Ягорлицька і Сиваська за-токи, дельта Дунаю та інші біотопи). Природні ландшафти охороняються в усіх природних зо-нах рівнинної частини України, Кримських го-рах та Українських Карпатах. Охороняються та-кож ділянки акваторій Чорного й Азовського морів та ін.

Україна потребує збільшення площі при-родно-заповідних комплексів, що сприятиме геоекологічній рівновазі на території всієї краї-ни. Це стосується передусім територій біосферних заповідників, природних національних парків, природних заповідників.

За рахунок яких ділянок можна збільшити мережу заповідних комплексів? Це можливо на основі ландшафтного картографування у се-редньому і великих масштабах, виявлення ділянок, на яких є види рослин і тварин, що занесені до «Червоної книги України». А до її другого видання занесено більше 530 видів рос-лин і грибів, а також більше 380 видів тварин.

Заповідними мають стати ділянки з рослин-ними угрупованнями, занесеними до «Зеленої книги України». Таких угруповань у цій унікаль-ній книзі близько 13О, і пошук нових триває.

Заповідними мають також стати басейни окремих річок, озера, коси і острови, колишні військові полігони, мисливські господарства, «державні дачі». Врешті заповідні комплекси можна проектувати І створювати в районах з інтенсивною ерозією, зсувами, археологічни-ми розкопками, унікальними природними явищами й об'єктами (печерами, водоспада-ми, гірськими вершинами, річковими долина-ми, екзотичними рослинними угрупованнями

та Ін.), відтворюючи (чи створюючи) сучасні природоохоронні комплекси.

Формування всієї мережі існуючих і майбутніх природно-заповідних комплексів м спиратися на географічну основу, бути по можливості збалансованим територіальне відповідно до фізико-географічного та економіко-географічного районування України і суміжних з нею територій. У межах фізико-географічних про- вінцій, економіко-географічних районів мають бути природні чи біосферні заповідники, природний національний чи регіональний ландшафтний парк, інші природно-заповідні комплекси.

Збільшення площі заповідних комплексі здійснюється і за рахунок розширення існую-чих природно-заповідних територій в Українських Карпатах, Кримських горах, Волинському, Київському і Чернігівському Поліссях Правобережному і Лівобережному Лісостеп степовій зоні, дельтах Дунаю, Дністра і Дніпрі Азово-Чорноморському узбережжі (коси Бер-дянська, Обитічна, Білосарайська, Крива), Південному березі Криму,

Природно-заповідні комплекси мають органічно поєднуватися з такими охоронюваними територіями, як приміські зелені смуги, високопродуктивні ліси, водоохоронні зони, поле захисні лісосмуги, лісопарки, дендропарки, ак-ваторії та ін.

У державі повинен бути резерв території акваторій, які за своїми природоохоронним ландшафтними, естетичними, природно-історичними особливостями можуть претендувати на заповідання. Для того, щоб мати детальні та достовірні дані про нинішній та перспек-тивний обсяг природоохоронних комплексі Україні, потрібно скласти державний кадастр природно-заповідного фонду.

У 1972р. в Стокгольмі на конференції 00Н з охорони навколишнього середовища термін «моніторинг» визначено як систему стежен-ня і контролю за станом довкілля для прог-нозування його змін, прийняття рішень з ре-гулювання природогосподарювання. Водно-час моніторинг — це система спостережень! контролю за станом природних та антропо-генних ландшафтів, тими процесами і явищами, які в них відбуваються, для раціонально-го використання природних умов і природна ресурсів та їхньої охорони. Моніторинг може відбуватися на різних за площею територіях, за різними компонентами довкілля, різними його об'єктами.

Розділ 3.

Промислова діяльність дуже часто руйнує цінні природні ресурси. Використання пляжних матеріалів, наприклад, для потреб будування в руслах природних рік, які несуть свої води в Чорне море, а також будівництво портів та інших гідротехнічних спостережень без врахування природних умов приводять до порушення балансу потоків наносів вздовж узбережжя і збільшення інтенсивності розмиву берегів.

В ряді рекреаційних ареалів відбувається втрата цінних для