Як зазначає М. Реймерс, перший закон Б. Коммонера близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рів-новаги, другий – до цього ж закону та закону розвитку при-родної системи за рахунок довкілля, третій – застерігає нас від самовпевненості, четвертий – знову торкається про-блем, які узагальнюють закон внутрішньої динамічної рів-новаги, закони константності й розвитку природної систе-ми. За четвертим законом Б. Коммонера ми повинні по-вертати природі те, що беремо в неї, інакше катастрофа з часом неминуча.

Слід згадати також важливі екологічні закони, сфор-мульовані у працях відомого американського еколога Д. Чіраса у 1991-1993 рр. Він підкреслює, що Природа існує вічно (з точки зору людини) і опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів: 1) рециклічності або повторного багаторазового використання найважливі-ших речовин; 2) постійного відновлення ресурсів; 3) кон-сервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те (й у такій кількості), що їм необхідно, не більше й не менше); 4) популяційного контролю (природа не до-пускає «вибухового» росту популяцій, регулюючи кількіс-ний склад того чи іншого виду шляхом створення відповід-них умов для його існування й розмноження). Найважливішим завданням екології Д. Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистем, їх врівноваженості, або не-врівноваженості, тобто причин стабільності й розбалансування екосистем.

Таким чином, коло завдань сучасної екології дуже ши-роке й охоплює практично всі питання, що торкаються взаємовідносин людського суспільства та природного се-редовища, а також проблеми гармонізації цих відносин. З суто біологічної науки, якою була екологія всього яки-хось 30-40 років тому, сьогодні вона стала багатогранною комплексною наукою, головною метою якої є розробка на-укових основ порятунку людства й середовища його ієнування – біосфери планети, раціонального природокористу-вання та охорони природи. Нині екологічним вихованням охоплюються всі верстви населення на планеті. Пізнання законів гармонізації, краси й раціональності природи до-поможе людству знайти вірні шляхи виходу з екологічної кризи. Змінюючи й надалі природні умови (суспільство не може жити інакше), люди будуть змушені робитиме обдумано, виважено, передбачаючи далеку перспективу й спираючись на знання основних екологічних законів.

Охорона грунтів

Одним з головних питань охорони довкілля є охорона лросфери –зовнішньої твердої оболонки Землі, яка має такі життєво важливі ресурси, як землі, грунти й збагачені різними копалинами та мінеральною сировиною надра.

За довгий період існування (понад 4,5 млрд років) зем-на поверхня зазнала дуже великих змін. Геологам відомо, що за цей час неодноразово під впливом внутрішніх і зов-нішніх геологічних і космічних сил змінювався не лише рельєф земної поверхні в межах окремих континентів, коли гори ставали глибокими морями й навпаки, а й сама фор-ма континентів, їх розміри, розташування. За цей довгий період па земній поверхні відбувалися багаторазові ло-кальні, регіональні й глобальні екологічні катастрофи, які різко змінювали клімат і склад атмосфери, чисельні й по-тужні землетруси, виверження вулканів, під час яких роз-печена лава, вирвавшись з земних глибин, вкривала смер-тельною вогняною ковдрою тисячі квадратних кілометрів. Періоди катастроф змінювалися періодами спокою, коли протягом мільйонів років знову відтворювалося й розви-валося життя, відбувалися процеси вивітрювання порід, денудації, вішоложення, пенепленізації.

Одночасно з формуванням земної поверхні формували-ся також грунти (на межі розділу літосфери й атмосфери) та корисні копалини (на поверхні та в надрах, на глиби-нах від кількох метрів до кількох десятків кілометрів).

Грунти – це природні утворення, які характерзуються родючістю –здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопичени-ми водою й повітрям. Грунти – це органо-мінеральні утво-рення, що виникли в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату (певного типу гірських порід – гра-нітів, вапняків, базальтів, глин, пісків чи сланців тощо), розкладу живих організмів, впливу природних вод і атмосферного повітря.

Грунти мають для нас величезне значення не лише тому, що є головним джерелом одержання продуктів харчування, вони відіграють активну роль в очищенні природних і стічних вод, які через них фільтруються. Грунтово-рослинний покрив планети є регулятором водного балансу суші, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє величезну кількість атмосферної вологи. Це – універсальний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень. Тому користуватися землею, грунтом слід розум-но й обережно.

Грунт, який не є продуктом праці людини й створював-ся природою протягом тисячоліть, нині в результаті хижа-цького користування, нерозумної аграрної політики та роз-базарювання під різні види будівництва, кар'єри, полігони знаходиться в стані виснаження, вичерпання. Внаслідок того, що в гонитві за врожаєм грунти почали орати дедалі глибше та частіше, завозити на поля величезні кількості мінеральних добрив та пестицидів для боротьби з шкідни-ками, на величезних площах землі в степових і посушливих районах грунти втратили здатність вбирати й пропускати воду, їх структура деградувала, вони перенасичені шкідли-вими хімічними речовинами. Повсюдно врожайність грун-тів катастрофічне зменшується. Потрібні термінові заходи для відтворення структури й родючості грунтів – нейтралізація, розсолення, збагачення гумусом тощо.

Як сказано в одній з останніх доповідей ООН про стан земельних ресурсів світу, подальше існування нашої циві-лізації поставлене під загрозу через широкомасштабну за-гибель родючих земель, що збільшується.

Нині охорона й раціональне використання земельних ресурсів (орні землі, пасовиська, сінокоси, рекреаційні зо-ни) – одна з найактуальніших проблем.

Загальна площа орних земель суші становить близько 1,5 млрд. га (10-11 % площі суші), пасовиськ і сінокосів – близько 3 млрд. га (тобто близько 20 % площі суші). Ре-зерви сільськогосподарських угідь на сьогодні, згідно з да-ними ООН, повністю вичерпані. На