Одним з негативних наслідків перезбагачення грунтів і водойм хімікатами є евтрофікація водойм – підвищення їх біологічної продуктивності через накопичення біогенних елементів, пов'язаних з азотом, «цвітіння» водоростей, їх накопичення, відмирання, розклад з інтенсивним погли-нанням кисню з водойм, що спричинює задуху водойм, за-гибель риби та інших водних тварин.

Нітрати накопичуються не лише у воді й грунтах, а й у рослинах, овочах та фруктах, справляючи шкідливий вплив на здоров'я людини. Нітрати мало токсичні, але в шлунко-во-кишковому тракті вони під дією мікрофлори відновлю-ються до нітритів – солей азотистої кислоти, які набагато токсичніші, особливо для людей похилого віку та дітей з серцево-судинними хворобами. Надлишки нітратів у орга-нізмі беруть участь в утворенні нітрозоамінів-канцерогенів. Крім того, вони, взаємодіючи з гемоглобіном крові, пере-творюють двовалентне залізо на тривалентне, зменшуючи транспорт кисню та перешкоджаючи нормальному диханню тканин.

Різні рослини мають неоднакову здатність до накопи-чення нітратів. Найбільше їх акумулюють кріп, салат, пет-рушка, потім буряки, значно менше – капуста та морква, ще менше – картопля.

Концентруються нітрати в рослинах теж по-різному. В капусті їх найбільше в центральній, кореневій частині та верхніх листках, у огірках, патисонах – у шкірці, в картоп-лі – всередині, у моркві, буряках, кабачках – у нижній час-тині плоду.

Якщо очищену картоплю тримати деякий час у воді, кількість нітратів у ній значно зменшується.

Граничне допустима концентрація нітратів (у мг/кг за нітрат-іоном) у картоплі становить 80, капусті білокачанній та моркві – 300, помідорах – 60, цибулі – 60, огірках – 150, кавунах і динях – 45, буряках – 140. Щоб визначити ГДК нітратів у ранніх овочах, ці цифри подвоюють.

У відвари переходить 50 % і більше (у капусти – 70 %) початкової кількості нітратів, особливо якщо овочі поріза-ні. Корені й шкірку овочів завжди варто викидати. Наполо-вину зменшують вміст нітратів у овочах соління, марину-вання, квашення.

Для зменшення нітрифікації рекомендують інгібіто-ри – речовини, які гальмують цей процес.

Необхідно користуватися рекомендаціями відповідних служб (агрохімічних центрів) щодо якості, типу й кілько-сті мінеральних добрив, які застосовуються в певних райо-нах для певних культур, організації транспортування, збе-рігання та застосування різних добрив, контролю за станом навколишнього середовища.

Дуже важливо також організувати моніторинг земель – систематичне спостереження за станом земельного фонду. Слід мати дані щодо розподілу земель за власниками й користувачами, продуктивності земельних ресурсів, сту-пеня деградації грунтів, стану їх забруднення, а також фонового забруднення (загальний стан забруднення атмо-сфери, природних вод усього регіону).

Особливо важливо постійно контролювати вміст у грун-тах та ґрунтових водах пестицидів (метафос, карбофос, цирам, севін, гептахлор, карбатіон, поліхлорпропілен тощо) і ДДТ, який через свою стійкість ще міститься в грунтах багатьох районів.

Навколо всіх міст і промислових центрів слід постійно контролювати вміст у грунтах і водах важких металів, ви-являти шляхи їх міграції.

Охорона земної поверхні

Площа всієї суші на Землі становить 148 млн км2; 10 % цієї території займають льодовики (Антарктида, Гренлан-дія та ін.). Уся інша територія є вичерпними ресурсами по-верхні Землі; 33,1 % цієї території – це сільськогосподар-ські угіддя, 30,1 – ліси, 36,8% – так звані «інші землі» (площі, зайняті населеними пунктами, промисловими під-приємствами, транспортними магістралями тощо, а також пустелями, болотами, тундрою, горами). Під впливом ан-тропогенної діяльності структура земної поверхні постійно змінюється: скорочуються площі сільськогосподарських угідь і лісів, зростають площі «інших земель».

Берегти землю – це означає розумно, по-хазяйському її використовувати, щоб служила вона довго, багатьом прийдешнім поколінням.

Значні втрати земельних ресурсів пов'язані з такими видами антропогенної діяльності, як промислове й громад-ське будівництво, особливо інтенсивне в зонах мегаполісів (столиці та найбільші міста великих країн), військове бу-дівництво (аеродроми, полігони, бази, військові містечка, склади пального та боєприпасів, літні табори, радіолока-ційні станції тощо), розвідка, пошуки та видобування ко-рисних копалин.

Усі ці види людської діяльності раніше здійснювалися без знання екологічних ситуацій. Нині кожен проект на будівництво проходить екологічну експертизу, досліджу-ється ступінь майбутніх екологічних змін і шкоди приро-ді, розробляються відповідні заходи щодо мінімалізації негативного впливу на довкілля. Якщо навіть у віддаленому майбутньому (кілька десятків років) будівництво призве-де до значних негативних екологічних змін, воно має бути заборонене.

Останнім часом стали відомі численні факти негативно-го впливу військової діяльності на природу, й зокрема на земельні ресурси.

Сільськогосподарські землі є найціннішою частиною земельних ресурсів, бо вони забезпечують людство продук-тами харчування. Більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, решта – площі багаторіч-них насаджень (сади, лісосмуги тощо), луги й пасовиська. Зростання населення Землі потребує збільшення кількості продуктів харчування, основним постачальником яких є орні землі. А тим часом можливостей для розширення ор-них земель нині майже ніде на Землі не залишилося. Нав-паки, в багатьох країнах спостерігається неухильне скорочення цих площ. Тому єдиним способом задово-лення зростаючих потреб у продуктах харчування є інтенси-фікація сільськогосподарського виробництва, зокрема вро-жайності за умови збереження стабільності посівних площ.

У світі накопичено важливий досвід з цього питання. Зокрема, слід згадати «зелену революцію» 50-60-х років у деяких країнах Азії та Латинської Америки (Індія, краї-ни Південно-Східпої Азії тощо), коли за допомогою фахів-ців ООН були запроваджені високоврожайні гібриди рису, пшениці, інших сільськогосподарських культур, застосова-ні нові прогресивні технології вирощування, меліорації то-що, що дозволило різко (в три-п'ять і навіть більше разів) підвищити врожайність основних сільськогосподарських культур і зменшити гостроту продовольчої проблеми в цих країнах.

У посушливих районах Землі спостерігається дуже не-безпечне явище опустелювання (перетворення земель на пустелю). Причиною цього