Для території інших землекористувачів - земель населених пунктів - передбачено ведення господарської діяльності із дотриманням природних вимог. Використання земель тут здійснюється згідно проектів внутрішньогосподарського землекористування, а лісогосподарські заходи згідно планів ведення лісового господарства, погоджених з дирекцією парку.

1.3 Рельєф парку

Територія парку розташована у кількох геоморфологічних областях -Зовнішніх Карпатах, Вододільно-Верховинській та Полонинсько-Чорпогірській, які, в свою чергу, поділяються на ряд геоморфологічних районів.

Чорпогора має складчасто-покривну будову, що складається з невеликих лусок та покривів, насунутих у північпо-східному напрямку на Скибову зону, що надає Чорногірському

хребту чіткої асиметрії. Його північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні. Тут переважають форми давнього зледеніння та радіальне розчленування.

Чорногорський масив мас п'ять паралельних хребтів, витягнутих з північного заходу на південний схід. На північній границі височать гори Говерла (2061 м), Брескул (191 1 м), Туркул (1935 м). Північніше - Козмеска (1592 м) та Маришевська (1587 м), які мають вигляд округлих конусів або куполів.

Третя група хребтів має вершини Рига (1325 м), Мариш (1342 м) та Кострище (1 148 м); четверта - Кукул (1540 м), Озірний (1323 м); п'ята - Гостру Клеву (1226 м), Кострицю (1386 м). Кострич (1344 м) та інші.

В межах Горган є декілька відокремлених хребтів, які мають напрямок з північного заходу на південний схід. У крайній південно-східній частині розміщений хребет Явірник, у пригребеневій частині якого утворились кам'яні розсипи. На правобережжі ріки 11 рут хребет Явірник продовжується хребтом з вершинами Ягідний (1216,5 м), Куніклива (1262 м). Чорний Погар (1266,2 м), Гордя Доброківська (1356,8 м), Гордя (1478 м).

В групі вершин вододілу Прутця Чемигівського вирізняються Шекелівка (1284 м) та Рига (1117 м). На правобережжі - вершини Малі Погари (1076,6 м) та Горган (1049,1 м). Переважають на цих хребтах обвально-осипні схили та кам'яні розсипи. Такі форми рельєфу зустрічаються і в басейні ріки Жонка на схилах хребта з вершиною Синячка (1401,5 м).

1.4 Зелене золото Карпат

Багатство і різноманітність рослинного світу Карпат, в тому числі і парку, зумовлені і чудовим географічним положенням, і сприятливим кліматом, і різноманітністю грунтів. Головними породами парку, які утворюють ліси, є смерека звичайна, бук лісовий та ялиця біла. Як супутні породи в лісах також зустрічаються клен-явір, береза бородавчата, вільха сіра, ільм гірський, сосна звичайна та сосна кедрова. Ростуть і кущі: верби козячої і ламкої, вільхи зеленої, жимолості чорної, чорної і червоної бузини, звичайної ліщини.

У букових лісах проростають такі рідкісні види як цибуля ведмежа, сольданела гірська, і навіть карпатський релікт - аденатилис сіролистий. Букові ліси взагалі багаті на рідкісні і зникаючі рослини, занесені до Червоної Книги України - тут їх нараховується чотирнадцять видів!

Верхній лісовий пояс знаходиться на висоті від 1100 до 1550 м н.р.м. Це пояс хвойних лісів, що утворений у верхній частині смерекою гірською з домішками смереки європейської у нижній частині високогір'я. Смерекові ліси разом з розміщеними у нижній частині смереково-буковими, смереково-ялицево-буковими займають близько 1/2 всієї площі парку, вкритої лісами.

Смерекові ліси складаються повністю з смереки гірської, лише місцями до неї приєднуються клен-явір, ільм гірський, бук лісовий, ялиця біла. Ділянка лісу, де супутницею смереки є сосна кедрова європейська, збереглась у Бистренькому лісництва в урочищі "Кедроватий". В густих смерічках трав'яний покрив складається з кислиці звичайної, маренки запашної, щитника чоловічого і Роберта, доронікума австрійського; менше - грушанки малої, цирцеї альпійської та підбілика альпійського. В складі смерекових лісів у залежності від кліматичних умов розрізняють свіжі, вологі і сухі типи лісу. Перевага по площі і продуктивності належить вологим буково-ялицевим лісам і буково-смерековим. Крім основних лісоугворюючих порід тут зустрічається береза повисла, вільха сіра, реліктова для Карпат сосна звичайна.

Субальпійський пояс розміщений на висотах 1500-1850 метрів над рівнем моря. Для цього поясу характерним є криволісся із сосни гірської (жерепа) і вільхи зеленої (лелеч), заростей ялівцю сибірського і низькорослих рододсндронників; зустрічаються також чорпицеві та брусницеві прогалини і полонини, які представляють собою високогірні безлісові простори, вкриті трав'яною рослинністю.

Типовий вигляд альпійський пояс па території Карпатського парку має тільки на Чорпогірському хребті. З рослин тут переважають типові високогірні види: рододендрон східнокарпатський, наскельна лежача чорниця та лохина.

До відділу покритонасінних входять окремі роди і види, які потребують охорони. В родині жовтецевих, наприклад, до систематично ізольованих видів відносяться: аконіт (5 видів), рівпоплідник, купальниця європейська, чемерник червонуватий, багато видів жовтеців. Подібною системою ізоляцією характеризується жовтець платанолистий - єдиний представник жовтеців з білою, замість властивої для цього роду жовтої квітки.

Серед хрестоцвітих рідкісними є види, які ростуть у вологих місцях. З інших заслуговують

на увагу родіола рожева, тирличі, фітеума, зозулинці, сверція крапчаста, ломикамінь зірчастий.

~ ~І Іайстарішими за віко_м_і найціннішими для науки є реліктові види гірського та альпійського

елементів флори - це очиток карпатський, жовтозілля карпатське, тоція карпатська та дзвоники

карпатські.

Важливу флористичну цінність становлять східнокарпатські ендеми - медунка Філярського, аконіт волосистий, тирлич вирізаний та південно-східнокарпатські - деревій Шура, гвоздика тонколиста, борщівник карпатський, жовтець карпатський.

Більшість альпійських видів поширені в Горганах і на Чорногорі. До них відносяться водянка чорна, костриця лежача, нечуй-вітер альпійський, наскельниця лежача, осока вічнозелена.

Окрему цінність у Карпатському парку складає рослинність