Теплові електростанції забруднюють повітря сірнистим газом, окислами азоту, парами кислот, оксидами вуглецю, сажею та золою.

Хімічні комбінати забруднюють повітря аміаком, хлором, сірководнем, фенолами, амінами, фтором та фтористим воднем, парами кислот та іншими сполуками.

Автотранспортом є джерелом потрапляння в повітря продуктів неповного згоряння палива: вуглеводнів і окислів свинцю [26].

В залежності від висоти викиду та герметичності устаткування поблизу будь-якого підприємства виділяють дві зони максимального забруднення довкілля: на відстані до 1000 м (зона неорганізованих викидів) та від 2000 і більше (зона організованих викидів або задимлення).

Забрудненню повітря сприяє застосування палива із високим вмістом сірки (буре вугілля, мазут), використання недосконалих опалювальних систем з низькою температурою горіння, примітивні технологічні процеси, низька герметичність устаткування, порушення технологій, невелика висота точкових джерел викиду, застаріле очисне обладнання та недостатньо організована система утилізації відходів [26,5].

Характер забруднення повітря у випадку рівномірного викиду ексгалатів залежить від фізико-географічних особливостей регіону. Так, більшій концентрації забруднюючих речовин у приземному шарі атмосфери сприяє нерівний рельєф місцевості, наявність перешкод при переміщенні повітряних потоків (споруди, лісові масиви тощо). Важливе значення в процесі поширення хімічних сполук у повітрі мають погодно-кліматичні умови (напрям та сила вітру, температурні інверсії, інтенсивність інсоляції, вологість повітря, наявність та характер опадів).

Ексгалати, що викидаються в атмосферу, за величиною часток, електромагнітним спектром і швидкістю осідання під дією сили тяжіння можна умовно поділити на пил, пари і тумани та дим. В склад пилу можуть входити добрива, пиловидне вугілля, летюча зола, пігменти, пилок і спори рослин, бактерії, частки ґрунту. Крім цього пил може містити найрізноманітніші сполуки, що утворюються при переробці та спалюванні сировини як кислого, так і лужного характеру, а також різні солі, сажу тощо [19].

В складі парів і туманів можуть міститися пари кислот, пари окислів цинку, хлористого амонію та ін.

За хімічним складом (з врахуванням токсичної дії на рослини) шкідливі речовини можна поділити на:

сірчистий гази, оксиди азоту, сірководень);

пари кислот ( соляної, азотної, фосфорної, сірчаної);

окиси металів ( свинцю, цинку, магнію та інших );

пари металів ( ртуть );

різноманітні органічні гази і концентровані речовини.

Характер дії різноманітних кислих газів і пари кислот схожий, і полягає в порушенні фізіолого-біохімічних процесів в результаті підкислення протоплазми клітини. Це призводить до припинення процесу фотосинтезу, підсилення дії окислювальних процесів. Пари кислот часто викликають появу опіків на поверхні листків. Значний токсичний вплив на рослини мають концентровані речовини [26].

Пил порушує температурний і водний режими рослин, поглинання енергії світла і газообмін. Крім того, розчинні компоненти в складі пилу найчастіше проникають в клітину разом з вологою і викликають порушення, аналогічні дії газів чи солей.

Шкідливий вплив забрудненого повітря на рослини відбувається як шляхом прямої дії газів на асиміляційний апарат, так і через ґрунт. Пряма дія кислих газів призводить до відмирання окремих органів рослин, погіршення їх росту та врожайності, а також якості сільськогосподарської продукції. Накопичення отруйних речовин в ґрунті впливає на його родючість, призводить до своєрідного засолення ґрунтів, загибелі корисної мікрофлори, порушення росту, порушення функцій кореневих систем. Акумуляція газу в екосистемі відбувається з участю трьох компонентів: рослинності, ґрунту і вологи. В залежності від погодно-кліматичних умов, сонячної радіації і вологості ґрунту поглинальна здатність і окремі властивості цих компонентів можуть змінюватись [2,6,12,15].

Рослинність – це не тільки продуцент органічних речовин на землі, але й важливий компонент формування ґрунту, клімату, кругообігу речовин і енергії, що є необхідними для існування всіх живих організмів, в тому числі і людини [31].

Стан рослинності біля підприємств та в містах може служити своєрідним критерієм, що характеризує забруднення повітря. Видима картина уражень спостерігається на відстані 20-45 км від джерела викидів газів. Поблизу підприємств і на їхній території виділяють 2-4 зони в залежності від концентрації газів та ступеня ураження рослин. В першій зоні під впливом високих концентрацій гине майже вся рослинність, ґрунт піддається інтенсивній ерозії. У другій і третій зонах по мірі спадання концентрацій газів ростуть газостійкі трави та дерево-чагарникова рослинність [9].

Різноманітні гази негативно впливають на ріст рослин. Крім того, їх дія прискорює чи сповільнює розвиток рослин, прискорює загальні процеси старіння і скорочує тривалість їх життя. Гази викликають пошкодження листків , а іноді квітів і плодів, в результаті знижується декоративна роль насаджень. Шкідливі гази можуть викликати появу мутацій у рослин. Відомі такі рослини як біоіндикатори, які не переносять навіть дуже незначного забруднення повітря. Під впливом невеликих концентрацій цих газів мохи і лишайники першими зникають з складу фітоценозів [32].

Кислі гази, порушуючи ріст і розвиток рослин, можуть знижувати їх стійкість до інших несприятливих факторів: посухи, заморозкам, засоленню ґрунтів. Пошкодження (опіки) поділяють, за характером їх прояву і зміни фізіолого-біохімічних процесів у рослин, на гострі (катастрофічні), хронічні та невидимі. В залежності від концентрацій сірчаного газу и тривалості поглинання його листками, розрізняють п’ять ступенів пошкодження рослин: відсутність пошкоджень, приховані, хронічні, гострі і катастрофічні. В. Ямріх виділяє три категорії пошкодження листків: депігментація, некротизація і дефоліація. Ця класифікація точно відображає динамічну дію газів на рослини [13].

Кислі гази у листяних порід викликають зменшення розмірів і кількості листків на однорічному пагоні. У хвойних порід відбувається зменшення довжини хвої і збільшення кількості хвоїнок на пагоні. У деревних порід і деяких трав’янистих дводольних рослин пошкоджені листки опадають, а в однодольних засихають і скручуються.