Інтенсивність потрапляння фітотоксикантів в тканини листка значно збільшується при гідратації іонів, що стає можливим на зволоженій атмосферними опадами, туманом чи росою поверхні листкової пластинки [15].

Вплив на рослини токсичних газів за умов денного освітлення звично викликає ушкодження в першу чергу середньовікових листків, а в меншій мірі – старих, а молоді, наростаючі листки залишаються неушкодженими. Інший характер розподілу ушкодженості різновікових листків у темноті. За цих умов першими і таким, що зазнають найбільшого ушкодження є молоді листки, які ще не сформували товстого шару захисних покривних тканин [7].

Слід також зазначити, що молоді листки, які мають ще несформовану кутикулу, легше ніж зрілі, ушкоджуються токсичними сполуками, що містяться у повітрі, безпосередньо через епідерміс. Це є причиною того, що для різновікових листків рослин характериними є різні типи некротичних та дехромаційних ушкоджень (Рис. 1)

Рис. 1. Відмінності некротичних ушкоджень різновікових листків бука лісового (Fagus sylvatica) за дії SO2: а. – краєві некрози при ушкодженні молодих не повністю сформованих листків; б. – некрози типу «риб’ячого скелету» у розвинутих листків; в. – плямисті і точкові некрози у старих листків.

Морфологічно взаємодія токсикантів, що містяться в атмосферному повітрі з асиміляційною тканиною листка може проявлятися через зміну забарвлення листкової пластинки, невротизацію та дефоліацію [26].

Зміна забарвлення листка є неспецифічною реакцією на дію стресорів різної природи та способу впливу.

Розрізняють наступні типи зміни забарвлення листків:

хлороз – бліде забарвлення листка між жилками, наприклад, у рослин, що проростають на відвалах, що залишаються після добування металів;

пожовтіння країв листка чи інших його частин, наприклад, внаслідок впливу на рослини хлоридів (Рис. 2.);

почервоніння – наслідок накопичення антоціанів у вигляді плям на листках, наприклад, під дією сірчистого ангідриду;

побуріння чи побронзовіння – початкова стадія важких некротичних ушкоджень у листяних деревних порід;

зміни забарвлення, при яких листки справляють враження «просякнутих водою» або «обморожених» - часто перша стадії некротичних проявів;

«посріблення» листка – неспецифічна зміна забарвлення під синергічним впливом токсичних інгредієнтів атмосферного повітря.

Рис. 2. Зміна забарвлення листків лип, уражених сіллю для танення льоду.

Некрози – відмирання деякої обмеженої частини листкової пластинки, яке часто має доволі специфічний характер, через що вважається важливим симптомом при біологічній індикації довкілля. Слід розрізняти:

точкові і плямисті некрози – відмирання частин листкової пластинки у вигляді крапок чи плям. Так, в літературі детально описані характерні «срібні» плями на листках тютюну спеціально виведеного сорту Bel W3 під дією озону (Рис. 3)

міжжилкові некрози – відмирання листкової пластинки між боковими жилками першого порядку внаслідок впливу сірчистого ангідриду;

краєві некрози – відмирання листкової пластинки по її периметру. В літературі описані приклади некротичних ушкоджень зазначеного типу у представників роду Tilia sp., під впливом кухонної солі, яка широко застосовується на вулицях міст комунальними службами для пришвидшення таяння льоду. Поєднання міжжилкових та краєвих некрозів призводить до появи некрозів за так званим типом «риб’ячого скелету»

верхівкові некрози – характерні темно-бурі, різко відмежовані некрози кінчиків хвої чи листкової пластики після дії сірчистого ангідриду.

Рис. 3. Плямисті некрози («срібні плями») листків тютюну Nicotiana tabacum Bel W 3 як характерний симптом ушкодження озоном.

При розвитку некрозів спочатку спостерігається зміна в забарвленні. Так під дією сірчистого ангідриду найчастіше утворюються ділянки брудно-зеленого забарвлення, пероксиацетилнітрата – ефект просякнення водою, озону – «металічні» блискучі плями, хлоридів – хлорози. Після загибелі клітин уражені ділянки осідають, висихають і можуть, за рахунок виділення дубильних речовин, забарвлюватись у бурий колір (часто у деревних рослин) чи вицвітати до білуватого забарвлення (тюльпан, цибуля, гладіолуси, зернові культури тощо) [3,34].

Некротичні плями часто мають темні краї, особливо у дводольних рослин. Пізніше в місцях некрозів можуть з’являтися розриви, що нагадують погризи чи ушкодження градом.

Кількісну оцінку некротичних ушкоджень найчастіше здійснюють шляхом визначення процентної долі ушкодженої листкової поверхні або використовуючи спеціальні таблиці та боніторувальні шкали [3,34,37].

Морфологічним проявом впливу фітотоксикантів на рослини є також передчасне в’янення та дефоліація – опадання листків. Дефоліація найчастіше спостерігається після виникнення некрозів та дехромаційних проявів. Прикладом такого явища може бути зменшення тривалості життя хвої, її опадання у ялини, скидання вкорочених пагонів у сосни, передчасне опадання листя у лип та каштанів, зокрема, під впливом кухонної солі, що використовується для пришвидшення процесу танення льоду на міських вулицях [9].

Дефоліація призводить до скорочення асимілюючої площі, і відповідно, приросту, а інколи до несвоєчасного розпущення бруньок та пролептичного утворення нових пагонів [12].

Часто під дією сумарного впливу забруднювачів довкілля відбувається зміна лінійних розмірів наземних органів рослин, що має неспецифічний характер. Так, на територіях підприємств по виготовленню добрив, у сосни під дією нітратів збільшується довжина хвої, а під дією сірчистого ангідриду – спостерігається її вкорочення. Як вже зазначалось вище, характерним наслідком дії аеротехногенних забруднювачів на рослини є тенденція до зменшення практично всіх лінійних розмірів та загальної фітомаси [4,13].

Також, внаслідок дії окремих фітотоксикантів у рослин спостерігається аномальна конфігурація листків. В результаті локальних некрозів може спостерігатися уродлива деформація, перетягування, вздування чи викривлення листкової пластинки, фасціація чи викривлення пагонів, зрощення чи розділення окремих органів, зміна числа частин квітки, зміна статі і інші аномалії розвитку [2,13].

На забруднення середовища найбільш сильно реагують хвойні деревні рослини. Характерними ознаками неблагополуччя навколишнього середовища і особливо газового складу атмосфери слугує поява різного роду хлорозів і некрозів, зменшення розмірів ряду органів (довжини хвої, пагонів поточного року і минулих років, їх товщини, розміру шишок,