Виділяють також методи примусу, обов’язкових вказівок, в тому числі прямих заборон, дозволів, економічні (через матеріальну зацікавленість суб’єктів), ідеологічні (екологічне виховання, освіта) та інші способи та засоби вирішення поставлених завдань [32, с.79].

Управлінська діяльність може виражатись в правових (правотворчих, правоохоронних, правозастосовчих) та організаційних (технічних, фінансових, регламентних) формах [32, с.80].

Зміст управління в галузі охрони довкілля складається з низки взаємопов’язаних управлінських функцій, які поділяються на загальні (планування, прогнозування, координація, організаційна діяльність, облік, екологічний контроль і нагляд) та спеціальні (стандартизація і нормування, видача ліцензій і лімітів на природокористування, екологічний моніторинг, екологічна інформація, екологічна експертиза, ведення державних природоресурсних кадастрів, ведення Червоної книги України, розподіл і перерозподіл природних ресурсів тощо) [34, с.77] .

Відповідно до завдань і напрямків діяльності до складу організаційної системи регулювання природоохоронних відносин можна віднести :

-на загальнодержавному рівні: Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

-на територіальному (місцевому) рівні: органи місцевого само-врядування, місцеві державні адміністрації, територіальні підрозділи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля та забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, громадян та громадські об’єднання .

Розмежування повноважень суб’єктів регулювання природо-охоронних відносин, що діють на цих двох рівнях залежить від масштабу сфери та характеру їх діяльності [33, с.4].

Отже, враховуючи наведене, можна зазначити, що державне уп-равління у сфері використання та охорони природних ресурсів - це державно-владна діяльність, що носить виконавчо-розпорядчий і організуючий характер, здійснюється відповідними компетентними органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян і спрямована на дотримання екологічного законодавства, раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки, а також на виконання інших завдань держави у галузі використання та охорони природних об’єктів навколишнього природного середовища . Основоположними завданнями держав-ного управління у сфері використання та охорони довкілля є організація, координація заходів щодо охорони його об'єктів, забезпечення комплексного і ефективного їх проведення, а також раціональне використання природних ресурсів.

Отже, можна зробити висновок, що визначення основних напрямів державного управління, їх функцій і принципів у галузі охорони навколишнього природного середовища сприяє розумінню змісту державного управління у даній сфері та висвітленню пра-ктичної діяльності на шляху забезпечення раціонального викори-стання природних ресурсів.

РОЗДІЛ 2

Функції управління в галузі охорони довкілля, їх види та групи.

Органи державного управління для здійснення покладених на них функцій наділені певною компетенцією, за межі якої вони не мають права виходити.

В юридичній літературі під компетенцією органу державного управління розуміється сукупність всіх передбачених законодав-ством прав і обов'язків відповідного державного органу управління для виконання покладених на нього завдань і функцій. Ефе-ктивність діяльності даних органів залежить від повноти закрі-плення у законодавстві їх функцій і повноважень [30; с. 45].

У законодавстві часто можна зустріти положення на зразок „здійснює інші функції, необхідні для виконання покладених на нього (тобто орган державного управління) завдань”. Дане тра-ктування не сприяє підвищенню ефективності державного управ-ління і не дає чітких меж діяльності відповідного органу. Тобто функції і повноваження органів державної влади повинні бути чітко визначені в законодавстві, і вони не вправі виходити за ці межі. Це підтверджує об’єктивний характер функцій державного управління.

Змістом управління в галузі природокористування та охорони довкілля є комплекс функцій, які прийнято називати функція-ми управління. Разом з тим, функції складають зміст практичної діяльності з реалізації завдань і цілей управління. Фактично, це є практична діяльність на шляху реалізації поставлених завдань управління. Функції управління „не можуть бути зведені до су-тності і завдань, оскільки виражають зміст роботи державного організму, характер його життєдіяльності, функціонування” [26, с. 85].

Шляхом виконання функцій досягаються завдання і цілі

управління. Професор А.П.Гетьман об-ґрунтовано вважає, що види і зміст

функцій управління приро-докористуванням та охороною довкілля стосовно кожного приро-дного об'єкту випливають із соціальних, екологічних та наукових вимог щодо організації його використання та охорони [30, с.43].

Отже, на зміст функцій управління в галузі використання та охо-рони об’єктів наколишнього природного середовища впливають соціальні, екологічні, наукові та інші чинники.

Перш ніж звернутися до розгляду змісту, структури і форм прояву функцій органів управління, необхідно усвідомити ряд суттєвих моментів, і, перш за все, встановити співвідношення по-нять „функція” та „функція управління”.

Термін "функція" має ряд тлумачень. Сучасний французький спеціаліст у галузі теорії управління Б.Гурней відмічав, що в системі понять в науці управління термін „завдання” є синонімом терміну „перевага”, „функції” [26; с.31]. Ці терміни вживаються для визначення діяльності будь-яких установ незалежно від їх завдань. Існує думка, що функції є операціями та діями , що складають стадії управління, які в сукупності представляють зміст управлінського процесу. Також вважається, що функціями є певні одноманітні дії , що дозволяють найбільш точно визначити мету в діяльності всієї системи.

Різноманітність тлумачень цього поняття пов’язане з специфікою сфер його розуміння., які є різноманітними, але все ж єдина його визначеність є на даний час доцільнішою, що і буде найголовнішим завданням даного розділу.

Таким чином, як бачимо, діяльність суб'єкта управління у сфері викори-стання та охорони довкілля складається з багатьох функцій, а стадії роботи суб'єкта - від виникнення ідеї, мети його дій до їх реалізації у сфері об'єкту - можна назвати етапами, стадіями управлінського циклу стадіями реалізації ко-жної функції управління. Перелік стадій процесу управління може розширюватися, звужуватися, але в своїй основі він постійний і пов'язаний із визначенням мети, збором, аналізом та використа-нням інформації, прийняттям