Оперативний (кризовий) моніторинг — це система додаткових спостережень за кількісними та якісними параметрами навколишнього природного середовища у зонах підвищеного ризику, що здійснюється як через державну мережу пунктів спостережень, так і через тимчасову мережу, під час виникнення несанкціонованих чи аварійних забруднень і стихійного лиха, з метою оповіщення та розроблення оперативних заходів щодо ліквідації їх наслідків та захисту населення, екосистем і власності.

Фоновий (науковий) моніторинг — це систематичні спостереження за природними ресурсами, природними об'єктами та природними системами, які не зазнають прямого антропогенного впливу, з метою одержання інформації для оцінок і прогнозування змін стану природ-них об'єктів внаслідок промислової та господарської діяльності, що здійснюються через мережу біосферних і природних заповідників, спеціальних наукових станцій. Саме спостереження фонового моніторингу основою довгострокових прогнозних оцінок стану навколишнього природного середовища, природних ресурсів та динаміки змін цього стану.

Моніторинг навколишнього природного середовища охоплює ряд послідовних стадій (етапів): збирання інформації, її обробку, передаваня, збереження, аналіз, прогнозування майбутніх змін, розроблення науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки [31, с.203].

Система державного екологічного моніторингу створюється і здійснюється на трьох рівнях :

а) національному - на всій території України;

б) регіональному – у межах адміністративно-територіальних одиниць на територіях економічних і природніх регіонів;

в) локальному – на території окремих об’єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів тощо ) [34, с. 79].

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення, і така інформація не може бути ніким засекречена [ 1 ]. До того ж, Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює, що на спеціаль-но уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, його органи на місцях та інші спеціально уповноважені державні органи покладається обов'язок інформування про стан навколишнього природного середовища [2 ]. Процедура обнародування екологічної ін-формації в достатній мірі розкривається у працях В.І.Андрейцева [24; с.150].

Проведення екологічної експертизи - одна з найважливіших спеціальних функцій управління стосовно водних об'єктів. Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Вона передбачає проведення екологічних досліджень, аналіз і оцінку передпроектних, проектних та інших матеріалів і об'єктів, реалізація і дія яких можуть негативно впливати або впливають на стан довкілля та здоров’ї людей та спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки[ 5 ; 32, с.108].

Основними завданнями екологічної експертизи відповідно до Закону України „Про екологічну експертизу” є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обгрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил;

4) оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів;

5) оцінка ефективності, повноти, обгрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

6) підготовка об’єктивних, всебічно обгрунтованих висновків екологічної експертизи [ 5 ].

Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами., спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залучен-ням інших органів державної виконавчої влади. Також до проведення державної екологічної експертизи можуть залучатися фахівці інших установ, організацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій [31, с. 249].

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екогічну небезпеку [ 31, с.250].

Висновки державної екологічної експертизи є обов'яз-ковими для виконання, висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об'єкта екологічної експертизи у майбутньому.

Реалізація екологічної експертизи базується на визначених базових положеннях - принципах екологіч-ної експертизи. До них належать:

-гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

-збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

-наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

-екологічна безпека, територіально-галузева і економічна
доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

-державне регулювання;

-законність [32, с.108; 35, с. 102].

Детальніший аналіз екологічної експертизи може бути про-ведений шляхом класифікації її за різними критеріями на такі види:

а) за суб'єктами проведення екологічної експертизи можна розрізняти: державну, громадську, інші види (наукову, міжна-родну).

б) за об'єктами експертизи розрізняють:

-екологічну експертизу передпланових, передпроектних та
проектних матеріалів по об'єктах і заходах, що підлягають реа-лізації на території України, а саме: проекти законодавчих та ін-ших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні мате-ріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвестидо порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища;

-екологічну експертизу екологічних ситуацій, що склали-ся, та діючих об'єктів і комплексів, що мають значний негативний вплив на навколишнє природне середовище. Проведення експертизи діючих об'єктів не в повній мірі поєднується з її основ-ною суттю —попереджувальним характером, однак такий підхід українського законодавця пояснюється її важливістю, спеціалізованим характером, та тим, що вона почала впроваджуватись ли-ше після 1995 р. і відповідно раніше введені в дію об'єкти