На чинному законодавчому рівні "державне управління в галузі охорони навколишнього при-родного середовища" регламентується ст. 16 Закону України „Про охорону навколишнього при-родного середовища” [ 2 ]: „державне управління в галузі охорони навколишнього природного се-редовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України”.

Для більш ефективного аналізу зазначених вище органів встанемо на позицію дослідників, які поділяють їх залежно від виконуваних ними функ-цій, — на органи загального та спеціального уп-равління у галузі охорони довкілля [25, с.55-66; 33, с .6-67; 34, с.81; 37, с.92] та ін.

Систему органів загального управління у сфе-рі охорони навколишнього природного середо-вища та ефективного природокористування скла-дають: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Президент Украї-ни, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації [36; с. 114]. Повноваження зазначених загаль-них органів державного управління на відміну від спеціальних органів досліджуваної сфери перед-бачають виконання функцій, дія яких виходить за межі сфери

охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

Міністерство охорони навколишнього при-родного середовища України, Державний комітет України з земельних ресурсів, Державний комітет лісового господарства України, Державний ко-мітет України з водного господарства є основними органами, що утворюють систему спеціально упов-новажених органів у галузі охорони навколишньо-го природного середовища. Спеціальні повноваження мають також Міністерство охорони здоров’я України, Державна санітарно-епіміологічна служба, Державний комітет ядерного регулювання України та інші[31; с.165].

Інші вчені, в тому числі В.В. Костицький, розділяють систему регулювання природоохоронних відносин таким чином, як :

-на загальнодержавному рівні — Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

-на територіальному (місцевому) рівні — органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, територіальні підрозділи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля та забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, громадяни та громадські об'єднання.

На загальнодержавному рівні формується і реалізу-ється національна екологічна політика,на територіальному (місцевому) рівні приймаються рішення і здійснюються заходи, що безпосередньо забезпечують реалізацію вимог екологічного законодавства відповідно до екологічних особливостей та умов певних територій [33, с.3 ].

Вищевказане дозволяє стверджувати , що система органів державного управління є досить розгалуженим утворенням, яке здійснює значну діяльність у сфері охорони довкілля, та попри те позитивним було б поетапне створення нової системи досліджуваних державних органів управління.

3.1. Повноваження державних органів загальної компетенції

Конституція України (ст. 92) передбачає, що виключно зако-нами визначаються, зокрема, питання екологічної безпеки, за-проваджується правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації. Правомірно, що до повноважень вищого законодавчого органу України — Верховної Ради України належить законо-давче регулювання вищенаведених відносин, а також затвер-дження протягом двох днів з моменту звернення Президента України його указу про оголошення окремих місцевостей зона-ми надзвичайної екологічної ситуації (ст. 85, п. 31) [ 1 ].

На підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року відповідно до ст.13 Верховна Рада України визначає повноваження рад, порядок організації і діяль-ності органів управління у цій сфері, встановлює статус громадян, потерпілих внаслідок дії надзвичайних екологічних ситуацій, затверджує державні екологічні програми, що містять і розділи про екологічну безпеку, визначає основні напрямки державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища та вирішує інші питання у цій сфері [ 2 ].

Центральне місце у системі правового забезпечення екологіч-ної безпеки належить Президентові України, як главі держави та гаранту додержання Конституції України. На нього Кон-ституцією України покладається забезпечення державної неза-лежності, національної безпеки, здійснення керівництва у сфері національної безпеки (у тому числі екологічної). Прези-дент України оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням такого рішення Верховною Радою України, очо-лює Раду національної безпеки і оборони, яка створюється при Президентові України для координації питань національної без-пеки й оборони [24, с.143].

Компетенція Кабінету Міністрів України в даній сфері визначена Законом України «Про охорону навколишнього природного середо-вища», зокрема Кабінет Міністрів України: здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою Украї-ни екологічної політики; координує діяльність міністерств, відомств, інших уста-нов та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища; встановлює порядок розроблення та затвердження еколо-гічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середо-вище, розміщення відходів та інше [ 2 ].У поресурсових кодексах та законах знаходяться відповідні статті, які визначають компетенцію Кабінету Міністрів Украї-ни щодо управління використанням і охороною окремого при-родного об'єкта [32, с.80].

Стаття 18 Закону „Про охорону навколишнього природно-го середовища” закріплює компетенцію в даній галузі Ради мі-ністрів Автономної Республіки Крим [ 2 ].

Повноваження місцевих держадміністрацій у галузі вико-ристання та охорони земель, природних ресурсів і охорони дов-кілля визначені в Законі України „Про місцеві державні адміні-страції” (ст. 21). Це, зокрема, вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону до-вкілля підприємствами, установами, організаціями і громадя-нами; інформування населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля тощо [ 6 ].

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети наділені рядом функцій щодо забезпечення охорони довкілля, які передбачені ст. 19 Закону України „Про охорону навколиш-нього природного середовища” та деталізуються в Законі України „Про місцеве самоврядування в Україні”(п. 34—38 ст. 26, ст. 33) [ 4 ].

Все