Родина розові (Rogoideade)

Підродина яблуневі (Maloideal)

Яблуня (Malus) – дерево, рідше кущ, без колючок, плід найчастіше кулястий, на кінцях вгнутий м’якуш без кам’янистих клітин. У дикому стані відомо понад 30 видів яблунь, поширених переважно в помірній зоні північної півкулі. В Україні в лісах ростуть Я. лісова(M. syvestris) та Я. рання(M. praecox). Перша – це дерево десяти метрів заввишки, з неопереними в дорослому стані листками, друга – це деревце до 5метрів заввишки з пухнастими знизу листками. У культурі відомо понад 10000 сортів яблунь, асортимент їх весь час розширюється. Більшість культурних сортів яблунь об’єднуються в збірний комплексний культигенний вид – Я. домашня (M. domestika) що має складне гібридне походження. Яблуня давня і важлива плодова культура багатьох країн світу. Вже за 5 ст. до н. е. стародавні мешканці пониззя Дніпра (Геродотові “скіфи орачі” і “скіфи хлібороби”) мали сади в яких росли яблуні. В київській Русі, як свідчать літописи, яблуня з’явилася в ХІ ст. в монастирських садах. В ті часи її плоди називались помонами. В Україні є понад сто сортів яблуні.

Груша (Pyrus) – дерева або кущі в яких часина коротких гілочок перетворилася на колючки; плід найчастіше грушоподібний, у дикик частіше округлий; м’якуш з кам’янистими клітинами. Відомо близько 20 видів груш ц дикому стані; особливо багато їх на Кавказі і в горах середньої Азії. В Україні в лісах та байраках майже повсюди росте Г. звичайна (P. communig) яка є доброю підщепою для куль культурних сортів, об’єднаних під загальною назвою Г. домашня (P. domestika). Світовий асортимент налічує близько 500 культурних сортів груші. Після яблуні, груша у нас – найважливіша плодоносна рослина. Історія її культури також заходить у глиб віків. Ще Теофраст розрізняв дикі та культурні сорти груші, а стародавні люди вже були обізнані з її щепленням. Груша згадується в творах таких стародавніх письменників як Катон, Пліній старший, Колумелло та інші. За смаковими якостями найкращі сорти груш не поступаються яблукам, хоча вміст цукрів у них менший (7-13%) ніж у яблук, однак плоди їх здаються солодшими, бо містять значно менше кислот.

Айва довгаста (Cudonia oblonga) деревце або довгастий кущ заввишки до 5 метрів, знизу білоповстистими ; квітки поодинокі, великі, блідо-рожеві; плоди грушоподібні, або кулясті великі, дуже запашні з камя’нистими клітинами. походить Айва з Кавказу та середньої Азії. Культивується в Криму, на Кавказі, в Молдові. Витримує кліматичні умови Києва, але дає дрібніші плоди ніж на півдні.

Підродина сливові (Prunoidaal)

Слива (Reunus) – дерева або кущі часто з колючими гілочками, кістянка соковита, зовні із сизою поволокою, кістка сплюснута. Відомо близько 30 її видів. Дико росте по узліссях байрачних лісів і схилах степових балок. Терен колючий (P. spinoga) – дуже колючий кущ, який місцями утворює труднопрохідні зарості. В культурі найбільш поширена С. Домашня (P. obomestica), що має багато районованих і місцевих сортів, поміж яких особливо славиться угорки та ренклоди. Плоди сливи споживають у свіжому та консервованому вигляді (варення, джем, наливки, компоти тощо). В Україні, на Кавказі, в середній Азії вирощують С. розлогу або аличу (P.divaricata) з жовтими, рожевими або червоними плодами. Останнім часом виведені великоплідні сорти аличі.

Вишня (Cerasus) – неколючі дерева або кущі; кістянки соковиті, без поволоки; кісточка куляста, не сплюснута. У дикому стані відомо понад 150 видів, з яких половина росте у Китаї і здебільшого для нього є ендемічними видами. На узліссях і по степових схилах України росте В. кущова (C. fruticosa) – кущ 1-2 м заввишки з дрібними червоними плодами. У лісах Поділля і Карпатах росте дика черешня(C. avium) – красиве, високе дерево з темно-червоними, трохи гіркуватими маленькими плодами. У Приазов’ї, в Криму і Закарпатті в промислових масивах вирощують різні культурні сорти черешні, а всього в Україні районовано понад 20 її сортів. По всій Україні поширена в культурі В. звичайна (C. vulagaris). Вишня давня культура в Україні.