Весна починається в квітні, високо в горах – у травні-червні. Погода в цю пору року, як правило, нестійка, теплі сонячні дні часто змінються похолоданням, заморозками, часто бувають снігопади.

Важливу роль в утворенні клімату відіграють вітри. Середня швидкість вітру в міжгірських долинах не перевищує п’яти метрів на секунду, а високо в горах – 10-15. Однак в оремі дні швидкість вітру досягає 40 м/с. Такі вітри можуть спричинити значну шкоду, утворюють вітровали в лісових масивах.

Значний діапазон абсолютних висот території парку зумовлює різний клімат в залежності від висоти над рівнем моря. В межах парку виділяють чотири висотні термічні зони: помірну (500- 850 м над рівнем моря); прохолодну (850-1200 м н.р.м.); помірно-холодну (1200-1500 м н.р.м.) та холодну (1500-2061 м н.рм.).

У цілому ж клімат Карпатського національного природного парку сприятливий для багатої лісової та субальпійської рослинності, для розвитку туризму та активного відпочинку в усі пори року.

4 Грунти та рельєф парку

Як рельєф, так і грунтовий покрив Карпатського парку формувалися під дією різноманітних природних умов.

На території парку переважають бурі гірсько-підзолисті, а також дернові та гірсько-лучні грунти. Тут їх зустрічається 26 різновидів. Поширені вони виключно в гірській частині в межах лісового поясу до висоти 1500-1550 м н.р.м. У межах хвойно-широколистяних лісів переважають світлобурі грунти, а вище, в межах смерекових лісів – темнобурі.

Гірсько-підзолисті грунти залягають на середніх і високих терасах карпатських рік, на делювіальних шлейфах схилів, вирівняних частинах вододілів на висотах 400-600 м н.р.м. Їх зустрічається 9 різновидностей.

Гірсько-лучні грунти поширені в субальпійському та альпійському поясах на висотах понад 1500-1550 м н.р.м. Сформувалися вони під трав’янистою та чагарниковою рослинністю високогір’я. Ці грунти представлені 3 різновидами.

Дернові грунти представлені 4 різновидами і знаходяться в межах заплави і першої-третьої надзаплавних терас рік. Утворилися вони під трав’яною та чагарниковою рослинністю.

Зустрічаються на території парку також торфовища та торфово-болотні різновиди грунтів, а також виходи на поверхню корінних порід.

Територія парку розташована у кількох геоморфологічних областях –Зовнішніх Карпат, Вододільно-Верховинській та Полонинсько-Чорногірській, які, в свою чергу, поділяються на ряд геоморфологічних районів.

Чорногора має складчасто-покривну будову, що складається з невеликих лусок та покривів, насунутих у північно-східному напрямку на Скибову зону, що надає Чорногірському хребту чіткої асиметрії. Його

північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні. Тут переважають форми давнього зледеніння та радіальне розчленування.

Чорногірський масив має п’ять паралельних хребтів, витягнутих з північного заходу на південний схід. На північній границі височать гори Говерла (2061 м), Брескул (1911 м), Туркул (1935 м). Північніше – Козмеска (1592 м) та Маришевська (1587 м), які мають вигляд округлих конусів або куполів.

Третя група хребтів має найвищі вершини Гига (1325 м), Мариш (1342 м) та Кострище (1148 м); четверта – Кукул (1540 м), Озірний (1323 м); п’ята – Гостру Клеву (1226 м), Кострицю (1386 м), Кострич (1344 м) та інші.

В околицях Ворохти переважає низькогірний рельєф.

В межах Горган є декілька відокремлених хребтів, які мають напрямок з північного заходу на південний схід. У крайній південно-східній частині розміщений хребет Явірник, у пригребеневій частині якого утворились кам’яні розсипи. На правобережжі ріки Прут хребет Явірник продовжується хребтом з вершинами Ягідний (1216.5 м), Куніклива (1262 м), Чорний Погар (1266.2 м), Гордя Доброківська (1356.8 м), Гордя (1478 м).

В групі вершин вододілу Прутця Чемигівського вирізняються Шекелівка (1284 м) та Гига (1117 м). На правобережжі – вершини Малі Погари (1076.6 м) та Горган (1049.1 м). Переважають на цих хребтах обвально-осипні схили та кам’яні розсипи. Такі форми рельєфу зустрічаються і в басейні ріки Жонка на схилах хребта з вершиною Синячка (1401.5 м).

Терасовий комплекс ріки Прут та її приток відображають специфічні особливості геолого-геоморфологічної будови. Глибина врізу зменшується від 600-1000 м (в районі смт.Ворохта) до 500-600 м (в околицях міста Яремче). Долина ріки звужується в урочищах Женець, Дрибка та розширюється поблизу сіл Ворохта, Микуличин, міста Яремче. В розширеннях простежується комплекс терас з двох рівнів заплави (голоценовий вік) та 17 надзаплавних терас, з яких 1-8 є плейстоценовими, а

9-17 – пліоценові. Останній факт підтверджує, що долина ріки Прут пройшла в своїй історії тридцять п’ять етапів.

5 Ландшафти парку 

З великої різноманітності ландшафтів Карпат в межах парку можна виділити такі основні типи: тип передгірних широколистяних лучно-орних ландшафтів помірно-теплого вологого клімату з дерново-підзолистими оглеєними грунтами; тип гірсько-лісових ландшафтів помірного і помірно-вологого клімату і бурих грунтів та тип високогірно-лучних чагарникових ландшафтів холодного надмірно-вологого клімату і гірсько-лучних грунтів.

Перший тип ландшафту займає невелику частину території парку, але його формування здійснюється вже під постійним впливом Карпат. Широтно-зональні процеси порушуються висотно-зональними змінами.

Ландшафти другого типу утворюють найбільшу зону, яка підіймається до 1400-1550 м. Тут переважає висотно-зональний закон формування ландшафтів. Помірна кількість тепла і постійний надлишок вологи сприяють широкому поширенню деревної рослинності – широколистяних і хвойних.

Гірсько-лісові ландшафти надзвичайно різноманітні, їх можна згрупувати в три підтипи: підтип низькогірних широколисто-лісових ландшафтів помірного, надмірно-вологого клімату з переважанням бучин і деревно-буроземних грунтів; підтип середньогірних широколисто-лісових ландшафтів прохолодного помірно-вологого клімату з ялиново-смерековими лісами на бурих грунтах; підтип середньогірських хвойно-лісових ландшафтів помірно-холодного надмірно-вологого клімату з ялиновими насадженнями на підзолисто-буроземних грунтах.

Основою третього типу ландшафту є субальпійські і альпійські луки, які на території парку мають обмежене поширення та існують лише на вершинах окремих