Високогірні ландшафти найвищих масивів чітко поділяються на підтипи: підтип субальпійських лучно-чагарникових ландшафтів менш

холодного клімату, торфовисто-підзолистих грунтів і рідколісся в добре захищених долинах та підтип альпійських чагарниково-лучних ландшафтів більш холодного клімату, торфово-лучних грунтів і літніх сніговиків у давніх льодовикових карах.

У плані фізико-географічного районування територія парку входить до складу Східнокарпатської провінції, Карпатської гірської субальпійсько-лісової підпровінції, а також областей: Скибові середньогірні лісисті Карпати з районом Зовнішні Горгани; Верховинські низькогірні лісо-лучні Карпати з районами Внутрішні Горгани та Ворорхто-путильська верховина; Полонинсько-Чорногірські середньогірні субальпійсько-лісові Карпати з районом Чорногора. 

7 Зелене золото Карпат

Багатство і різноманітність рослинного світу Карпат, в тому числі і парку, зумовлені і чудовим географічним положенням, і сприятливим кліматом, і різноманітністю грунтів. Головними породами парку, які утворюють ліси, є смерека звичайна, бук лісовий та ялиця біла. Як супутні породи в лісах також зустрічаються клен-явір, береза бородавчата, вільха сіра, ільм гірський, сосна звичайна та сосна кедрова. Ростуть і кущі: верби козячої і ламкої, вільхи зеленої, жимолості чорної, чорної і червоної бузини, звичайної ліщини.

У букових лісах проростають такі рідкісні види як цибуля ведмежа, сольданела гірська, і навіть карпатський релікт –аденатилис сіролистий. Букові ліси взагалі багаті на рідкісні і зникаючі рослини, занесені до Червоної Книги України – тут їх нараховується чотирнадцять видів!

Із збільшенням висоти збільшується кількість ялиці в насадженнях, букові ліси змінюються буково-ялицевими, буково-смерековими, або буково-ялицево-смерековими з відповідною частиною смереки. У свіжих буково-ялицевих лісах ростуть ожина, вовче лико, маренка запашна; у вологих – бузина червона і роза альпійська, вороняче око звичайне; у сухих – підбіл білий, безщитник жіночий, щитник чоловічий.

Верхній лісовий пояс знаходиться на висоті від 1100 до1550 м н.р.м. Це пояс хвойних лісів, що утворений у верхній частині смерекою гірською з домішками смереки європейської у нижній частині високогір’я. Смерекові ліси разом з розміщеними у нижній частині смереково-буковими, смереково-ялицево-буковими займають близько 1/2 всієї площі парку, вкритої лісами.

Смерекові ліси складаються повністю з смереки гірської, лише місцями до неї приєднуються клен-явір, ільм гірський, бук лісовий, ялиця біла. Ділянка лісу, де супутницею смереки є сосна кедрова європейська, збереглась у Бистрецькому лісництва в урочищі “Кедроватий”. В густих смерічках трав’яний покрив складається з кислиці звичайної, маренки

запашної, щитника чоловічого і Роберта, доронікума австрійського; менше – грушанки малої, цирцеї альпійської та підбілика альпійського. В складі смерекових лісів у залежності від кліматичних умов розрізняють свіжі, вологі і сухі типи лісу. Перевага по площі і продуктивності належить вологим буково-ялицевим лісам і вологим буково-смерековим. Крім основних лісоутворюючих порід тут зустрічається береза повисла, вільха сіра, реліктова для Карпат сосна звичайна.

Верхня межа лісу в Чорногірському масиві парку проходить на північно-східних схилах і знаходиться на висоті 1550-1750 метрів над рівнем моря. На цих висотах смерекові ліси страждають від нестачі тепла, сильних вітрів та сильної транспірації. Тут переважають смуги низькопродуктивного рідколісся. Низькопродуктивне рідколісся змінюється важкопрохідним криволіссям гірської сосни – жерепа та вільхою зеленою. Місцями верхня межа лісу штучно знижена на 200-300 метрів внаслідок господарської діяльності людини: випасу худоби в лісі, вирубок, розчистки або спалювання кущів.

Луки верхнього лісового гірського поясу виникли на місці вирубаних лісів і представлені, в більшості випадків, звичайними осоко-вівсяними асоціаціями. Їх особливістю є присутність високогірних видів купальниці європейської, Фітеума Вагнера, сону білого, арніки гірської, цибулі гірської.

Субальпійський пояс розміщений на висотах 1500-1850 метрів над рівнем моря. Для цього поясу характерним є криволісся із сосни гірської (жерепа) і вільхи зеленої (лелеч), заростей ялівцю сибірського і низькорослих рододендронників; зустрічаються також чорницеві та брусницеві прогалини і полонини, які представляють собою високогірні безлісові простори, вкриті трав’яною рослинністю.

Типовий вигляд альпійський пояс на території Карпатського парку має тільки на Чорногірському хребті. З рослин тут переважають типові високогірні види: рододендрон східнокарпатський, наскельна лежача чорниця та лохина.

За даними часткової інвентаризації флори на території парку відмічено 567 видів вищих судинних рослин, хоча за літературними даними їх понад 1100 видів. Вони об’єднюються в 73 родини 340 родів. До давніх груп – плауноподібних, хвощовидних та папоротеподібних належить лише 28 видів. Найпоширенішим є хвощі та папороті, решта рослин малочисельні, проте деякі з них є рідкісні, їх необхідно охороняти. Це є страусове перо, гронянка півмісяцева, блехнум колосистий. Зустрічаються вони вздовж потоків, у смерекових лісах та луках. Охорони потребують також усі види плаунів: плаун баранець, плаун колючий, плаун булавовидний.

Відділ покритонасінних найчисельніший. Він представлений 522 видами, з яких складноцвітних – 52 види, злакових – 39, осокових – 30, жовтицевих – 28, розових – 20, дзвоникових – 13, айстрових – 38, ранникових – 27, гвоздикових – 28, бобових – 17, зозулинцевих – 21.

Серед покритонасінних дводольні складають 75,7%, а однодольних – 19%.

До відділу покритонасінних входять окремі роди і види, які потребують охорони. В родині жовтецевих, наприклад, до систематично ізольованих видів відносяться: аконіт (5 видів), рівноплідник, купальниця європейська, чемерник червонуватий, багато видів жовтеців. Подібною системою ізоляцією характеризується жовтець платанолистий – єдиний представник жовтеців з білою, замість властивої для цього роду жовтої квітки.

Серед родини хрестоцвітних рідкісними є види, які ростуть у вологих місцях. З інших родів заслуговують на увагу родіола рожева, тирличі, фітеума, зозулинці, сверція крапчаста, ломикамінь зірчастий. До вічнозелених рослин належать рододендрон східнокарпатський, сольданела угорська, підбілик альпійський. Найстарішими за віком і найціннішими для науки є