У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


земельних ділянок з подібними грунтово-гідрологічними умовами і які мають схожий лісорослинний ефект. Тип лісу – основна класифікаційна одиниця лісоекологічної типології. Це виробнича одиниця, яка використовується у лісовому господарстві. Тип лісу – сукупність ділянок лісу, однорідних за умовами місцезростання, близьких за кліматичною та ґрунтовою родючістю, що виражаються потенціальною продуктивністю лісового насадження. Тип лісу об’єднує лісові ділянки, зайняті одним корінним і всіма деревостанами. Тип деревостану – найдрібніша класифікаційна одиниця лісоекологічної типології. Тип деревостану об’єднує лісові насадження, однорідні за складом деревного ярусу і умовами зростання. Типи деревостану можуть бути корінними, якщо вони сформовані в умовах природного непорушеного лісу і відповідають деревостану корінної асоціації, і похідними, якщо вони з’явилися внаслідок рубки, пожеж, вітровалів або інших стихійних явищ та антропогенної діяльності. Опис типу лісу та його типологічний аналіз проводиться з використанням методичних принципів Остапенка Б. Ф., Герушинського З. Ю., а також І. П. Терелі, П. Т. Ященка, Ю. В. Зварила, О. Б. Михайліва. Типологічна оцінка деревної породи включає характеристику біологічних та екологічних властивостей з нанесенням її на едафічній сітці та класифікацію типів лісу типоутворювальної породи. При діагностичній характеристиці типу лісу проводиться опис його основних рис, характеристику живого надґрунтового покриву та опис відповідного типу ґрунту. До основних рис типу лісу відносяться поширення, приуроченість до рельєфу, лісорослинні особливості, продуктивність та бонітет. При характеристиці підліску наводиться його видовий склад підросту. Крім того наводяться типи похідних деревостанів. при характеристиці живого надґрунтового покриву наводиться перелік видів рослин – індикаторів з наведенням українських та латинських назв, відзначаються постійні, характерні та переважаючі види, зазначається їх типологічна приуроченість. Дається опис найбільш поширеного типу ґрунту, його механічний склад, тренованість, опідзоленість, оглеєність, скелетність, потужність ґрунтового профілю, рівень ґрунтових вод, тощо. Проводиться лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів в розрізі вікових груп (1-10, 11-20, 21-30 тощо). Визначаються наступні показники: запас на кожній ділянці, загальну площу та загальний запас для вікової групи і типу лісу вцілому, тип деревостану (корінний чи похідний). До корінних відносяться деревостани природного та штучного походження, склад та продуктивність яких близькі до складу і продуктивності збережених, або раніше описаних, природних лісів цього типу лісу. Необхідною передумовою є переважання у складі деревостану типоутворюючої породи та наявність характерних кліматичних домішок. У деревостанах вікової групи 1-10 років допускається участь типоутворюючої породи у складі до 5 одиниць, проте не менше, ніж 1 одиниця. У деревостанах вікової групи 11-20 років частка типоутворюючої породи повинна становити не менше 3 одиниці. Порослеві деревостани дуба, бука, вільхи, теж відносяться до корінних типів. Хоча лісівничо-таксаційні особливості порослевих насаджень відмінні від особливостей корінних насіннєвих насаджень даного типу лісу, але у їх складі також переважає типоутворююча порода. Для кожної вікової групи вибирається еталонне насадження – корінний деревостан високої повноти і найбільшої продуктивності. Типологічний аналіз передбачає встановлення фактичної і потенційної продуктивності насаджень. Для цього визначають ряд показників: середній фактичний запас і середній фактичний приріст на 1 га. вікових груп; середній фактичний запас і приріст насаджень типу лісу; середній приріст та повноту еталону. Крім цього, розраховують середній вік насаджень та дольову участь еталонів у типі лісу. Середній фактичний запас на 1 га. визначається як частка від ділення фактичного запасу на всій площі групи віку на його загальну площу. Середній фактичний приріст визначається шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи віку. Середній вік насаджень типу лісу визначається як середньозважена величина. Для цього перемножують площу кожної вікової групи на її середній вік, сумують, і суму ділять на загальну площу типу лісу. Аналогічно розраховують середній фактичний запас, середній фактичний приріст, середній приріст еталону та середню повноту еталону. Дольову участь еталонів у типі лісу визначають як виражену у відсотках частку від ділення загальної площі еталонів на площу типу лісу. Потенційний запас кожної вікової групи визначається як добуток запасу на 1 га. типологічного еталону на загальну площу вікової групи. Ступінь використання типологічного потенціалу – виражене у відсотках відношення фактичного і потенційного запасу вікової групи. Далі проводиться порівняльний аналіз ступеня використання типологічного потенціалу у різних вікових групах. Динаміку середніх і фактичних запасів зображають у графічному вигляді. Такий графік є особливо необхідним при відсутності еталонів для окремих вікових груп. У кожній віковій групі проводиться розподіл корінних та похідних деревостанів за групами повнот та за складом. За повнотою деревостани поділяють на три групи: високоповнотні (1,0-0,8), середньоповнотні (0,7-0,6) та низькоповнотні (0,5 і нижче). Похідні деревостани розподіляють за переважаючою породою з метою виявлення причини змін порід і недовикористання лісотипологічного потенціалу. При найменуванні типів деревостану вживають іменники, які походять від назви переважаючої породи з суфіксами -няк, -ник, (дубняк, яличник, ялинник, сосняк, березняк і т. д.). Також, слід проаналізувати, у яких вікових групах і які деревостани (корінні чи похідні) та при яких повнота займають більший відсоток площі типу лісу.

РОЗДІЛ 3

Природні умови району досліджень

Чернелицьке лісництво загальною площею 3328 га., входить до складу Коломийського держлісгоспу і розташоване в північно-східній його частині на території Городенківського району. Контора лісництва знаходиться в с. Чернелиця Городенківського району Івано-франківської області,, на відстані 60 км. від контори держлісгоспу та 25 км від районного центру. Територія лісництва розділена на 2 технічніі дільниці та І0 обходів.

3.1. Геологія, геоморфологія та гідрографія

Територія держлісгоспу за характером рельєфу являє собою хвилясту рівнину за винятком Печеніжинського і Слобідського

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8