У даному типі лісу типоутворюючою породою є Дуб звичайний (Quercus robur Linnaeus). Дерево першої величини. А якщо дуб росте на просторі, стовбур його звичайно товстий, низький і досить швидко розгалужується в товсте покручене гілля; крона дуже розлога, шатроподібна. Дуб звичайний (Quercus robur Linnaeur) росте вгору до 150–200 років, в цьому віці він досягає 35–40м заввишки і 80–100см в діаметрі. У віці 50 років густі дубові деревостани зріджуються і стовбури високо очищаються від сучків. Кора на початку гладенька, оливково–бура, потім червоно–бура, пізніше сріблясто–сіра, а у віці 30 років розтріскується і набуває буро–сірого кольору. Дуб доживає часто до 400–500 років , нерідко до 1.000 і поодиноко до 1.500 років, досягаючи до 4м в діаметрі. Гірше росте, на підзолистих лісових грунтах, а на кислому гумусі, який утворюється, внаслідок життєдіяльності ялини, дуб гине. Під наметом сосни дуб росте на супіщаних грунтах (в суборах), але на бідних пісках він не досягає значних розмірів, часто кущеподібний або утворює вінок порослі біля основи стовбурів. Дуб звичайний ( Quercus robur Linnaeus ) за тіневитривалістю порід займає середнє місце, однак належить до більш світлолюбних порід, хоча значно поступається березі, модрині та сосні. Особливо ж він не терпить затінення зверху, проте за наявністю бічного притінення підгоном з других деревних порід він виростає прямим струнким стовбуром. Насінні роки в Дуба звичайного (Quercus robur Linnaeus) бувають через кожні 4–6 років. Значно краще плодоносять дерева, які ростуть на узліссі або лісових галявинах. Під наметом дубового лісу, як правило, насінне поновлення у дуба відбувається добре. Проте сходи через 2–3 роки після появи починають терпіти від нестачі світла і, не встигаючи здерев’яніти, гинуть протягом зими. Після порубу дуб звичайний (Quercus robur Linnaeus) розмножується рясною порослю від пня, що утворюється переважно біля шийки кореня. Відповідний догляд з боку людини забезпечує порослевому дубу тривале проживання в деревостанах аж до старого віку.

Широке географічне поширення дуба звичайного (Quercus robur Linnaeus) вказує на його екологічну пластичність. В межах свого ареалу він утворює основні масиви, переважно в рівнинних умовах. В передгір’ях та горах Криму та Кавказу дуб звичайний (Quercus robur Linnaeus) зростає як чистими насадженнями, так і з іншими широколистяними породами.

Характерною кліматичною домішкою є граб звичайний (Carpinus betulus Linnaeus. , Carpinus vulgaris Miller. , Carpinus carpinizza Hast. , Carpinus sepium Lam.). Дерево першої або другої величини, яке досягає до 2 м заввишки і 50-60см завтовшки. До 4–5 років він росте дуже повільно, пізніше приріст пришвидшується на 40–50см щорічно; з 30–40 років ріст сповільнюється і в 80–90років майже припиняється. Дуже рідко довговічність граба звичайного (Carpinus betulus Linnaeu. , Carpinus vulgaris Miller. , Carpinus carpinizza Hast. , Carpinus sepium Lam.) перевищує 150 років, та іноді при виключно сприятливих умовах, доходить до 300–400 років (Турський, 1929; Сукачов, 1938; Грубов, 1951). Крона граба звичайного (Carpinus betulus Linnaeus. , Carpinus vulgaris Miller. , Carpinus carpinizza Hast. , Carpinus sepium Lam.)–циліндрична, заокруглена на вершині. Стовбур з світло–сірою корою досягає 50см завтовшки. Цвіте граб рано навесні, ще до розпускання листя; того ж року пізно восени плоди обпадають, хоча іноді залишаються на дереві до середини або навіть до кінця зими. Насінні роки дуже часті та рясні. Тіньовитривалий і в межах основного ареалу, не терпить морозів та приморозків. Граб звичайний (Carpinus betulus Linnaeus. , Carpinus vulgaris Miller. , Carpinus carpinizza Hast. , Carpinus sepium Lam.) протягом всього ареалу росте в суміші з дубом, буком, ясенем. В гірсько – осокових та горобейникових угрупуванняз дубових лісів грабовий приріст недовговічний, він нерідко гине, не доживши навіть до 20 років. Отже, пригніченість грабового підросту навіть в умовах зрідженого дубового намету слід повязувати з недостатнім освітленням, а не з несприятливими ґрунтовими умовами. За своїми екологічними умовами Граб звичайний (Carpinus betulus Linnaeus. , Carpinus vulgaris Miller. , Carpinus carpinizza Hast. , Carpinus sepium Lam.) займає проміжне місце між дубом та буком. Звичайно він утворює другий ярус в грабово–дубових насадженнях і в той же час успішно розвивається під розрідженим буковим деревостаном. У вологих умовах він є серйозним конкурентом дуба.

Дуб звичайний (Quercus robur Linnaeus) відноситься до мезотрофних порід, який формує типи лісу у суг рудах і грудах. В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу у суборах, хоча тут він виступає тільки як характерна домішка (Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп).

Трав'яний покрив в даному типі лісу представлений такими рослинами: щитник чоловічий, ожика лісова, квасениця, купена кільчаста, чорниця, яглиця звичайна, веснівка дволиста, зірочник ланцетовидний, грушанка кругло листа і однобока, костяниця, золотушник звичайний, одинарник європейський, герань лісова, плаун булавовидний, перлівка поникла, чина весняна, орляк, фіалка дивна, без щитник жіночий, герань Роберта, молочай мигдалевидний.

Із мохів зростають такі види: єврихіум, глокомій проростаючий, зозулин льон, листяні мохи.

В даному типі лісу переважать сірі лісові грунти. Всі фактори грунтоутворення, що знаходяться в тісному взаємо-зв'язку і взаємозалежності, обумовили формування грунтового покриву на території регіону за типом підзолоутворення, який знайшов своє відтво-рення в переважаючому розвитку сірих лісових грунтів. Про-цес підзолоутворення відбувається під наметом лісової і трав'янистої формації за достатнього атмосферного зволоження і заключається в інтенсивному виносі мулистої фракції і полуторних окислів із верхніх грунтових гори-зонтів в нижчі, що сприяє утворенню щільних ілювіальних горизонтів на